52.Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії

З кінця XVIII ст. українські землі Наддніпрянщини були перетворені на звичайну провінцію Російської імперії. На них був поширений загальноімперський адміністративний порядок. Вона була поділена на 9 губерній. Такий адміністративно-територіальний поділ був спрямований на посилення контролю над українцями та прискорення їх русифікації. Національна політика царського уряду в Україні ґрунтувалася на вимогах перетворення українців на росіян. Вони були позбавлені права на вільне використання рідної мови; обмежувався вільний розвиток української культури. У першій половині XIX ст. ринкові відносини продовжували поширюватись у всіх сферах господарства Наддніпрянської України. Найбільш енергійно включались в них великі землевласники, які вдосконалювали ведення господарства у своїх маєтках за рахунок впровадження нових досягнень агрономії і агротехніки, намагались використати сільгоспмашини. Найбільш розвинутою галуззю промисловості було цукроваріння: Відбувався розвиток інших галузей переробки сільгосппродукції, зароджувалось машинобудування, виникла і швидко розвивалася кам’яновугільна промисловість у Донбасі. Політика царизму в Україні була спрямована на те, щоб перетворити Україну на ринок збуту російських промислових товарів. Україна ж була постачальником на ринок сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Що ж до місця України в зовнішній торгівлі Російської імперії, то вона виступала як основний постачальник зерна (зокрема пшениці), що вирощувалось головним чином у Степовій Україні і вивозилося в Європу через чорноморські порти.

53.Соц.-екон. Розвиток Наддніпрянської України. Ліберальні реформи 1860-70-х р.: особливості та наслідки їх проведення в Україні

Головне місце у відновленні господарського життя в регіоні належало народній колонізації. Протягом кінця XVII — першої половини XVIII ст. на Центральному і Сх.му Поділлі та Південно-Східній Київщині осіли десятки тисяч переселенців з Лівобережної України, Галичини, Молдавського князівства та інших регіонів. Процес відбудови економіки краю розтягся на кілька десятиліть. Частина земельного фонду Правобережжя стала також здобутком українського селянства та козацтва, в тому числі на тій території понад Дніпром, яка за умовами «Вічного миру» мала залишатися незаселеною нейтральною зоною. В економічному житті Правобережжя землеробство відігравало основну роль. Поряд з цим досить розвинутим було і тваринництво. Сіяли такі традиційні культури як жито, пшениця, ячмінь, овес, гречка, просо, льон, конопля та ін., розводили корів, волів, коней, свиней, овець тощо. Міста Правобережжя значною мірою залежали від магнатів. Поступово зростала зовн. і внутр. торгівля. Зокрема, транзитну торгівлю через Правобережжя в країни Зх.ї Європи та на Балкани вели купці Росії, Лівобережної і Слобідської України.

У кінці ХІХ ст.. в Україні почався бурхливий розвиток та модернізація капіталістичної економіки. В результаті цих процесів в кінці XIX ст. Україна перетворилася на один з найбільш розвинутих районів Російської імперії. В Україні також розгорталося будівництво залізниць. Розвиток залізничного транспорту вимагав великої кількості паровозів, вагонів, залізничних рейок, станційного обладнання. І це дало сильний поштовх розвиткові в Україні металургійної, вугільної і машинобудівної промисловості. Водночас з піднесенням важкої індустрії швидкими темпами розвивалися харчова та інші галузі промисловості. Промисловий переворот в Україні супроводжувався формуванням нових соціальних верств: буржуазії і пролетаріату. Зростали міста, особливо старі промислові центри - Київ, Одеса, Харків. З'явилося багато нових міст.

Особливості:

Наслідки: відбулися корінні зміни в розподілі земельної власності, були проведені земська, судова реформи, та реформа освіти. Внаслідок земської реформи була створена система міського самоврядування, внаслідок судової – почали вести незалежні відкриті суди, внаслідок реформи освіти була запроваджена єдина система початкової освіти, були створені чоловічі та жіночі гімназії.

Таким чином, не дивлячись на свою обмеженість реформи є ключовим моментом на шляху перетворення України в капіталістичну країну.