19. Охарактеризуйте показники продуктивності праці, їх види та методи вимірювання.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або зворотного відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість. Виробіток (прямий показник прод.праці)— це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво: В = Q І Т, де В — виробіток; Т — затрати робочого часу; Q — обсяг виробленої продукції. Трудомісткість (обернений показник прод.праці)— це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції: Тр = Т / Q, де Тр — трудомісткість на одиницю продукції. Чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. 

Методи вимірювання продуктивності праці

Натуральний метод вимірювання П.п. базується на обліку роботи в натуральному вираженні (тоннах, метрах, м3) за одиницю часу – місяць, рік, зміну, годину.

Трудовий метод вимірювання П.п. полягає в обчисленні витрат праці, затрачених на одиницю продукції. Показник, що обчислюється таким чином, характеризується трудомісткістю робіт і є оберненою величиною натурального показника.

Вартісний метод вимірювання П.п. полягає в тому, що для розрахунків приймають весь обсяг товарної (валової) продукції підприємства, що виготовлена (реалізована) за одиницю часу.

Метод умовних одиниць застосовується для вимірювання П.п., коли випускається дек. видів продукції. Для цього методу використовуються умовно натуральні одиниці, що забезпечують зведення всієї різноманітності видів продукції до одного умовного, виходячи з певних властивостей продукції.

• вартісний (грошовий) - обсяг продукції подається у грошових одиницях;

• натуральний - обсяг подається у штуках, тонах;

• умовний (трудовий) - обсяг подається в трудових або умовних нормативних одиницях.

20. Охарактеризуйте фактори і резерви підвищення продуктивності праці.

Фактори ПП – це першопричини, які призводять до зміни, динаміки показника продуктивності праці. Зважаючи на важливе зростання продуктивності праці важливим є аналіз факторів продуктивності праці, їх класифікація та поступова реалізація. В залежності від впливу, фактори поділяються на:

• ті, що підвищують продуктивність праці;

• ті, що їх знижують.

Фактори, які підвищують продуктивність праці поділяються на:

• зовнішні – незалежно від суб’єкта господарювання та як правило, не піддаються керуванню. Вони поділяються на:

* законодавство, уряд та інфраструктуру;

* природні ресурси (земля, робоча сила, енергетичні ресурси);

* структурні зміни;

• внутрішні – вони визначаються внутрішнім становищем підприємства (установою або організацією) та залежать від особливостей та сфери діяльності.

* тверді (пов’язані з технікою та технологією, виробами, сировиною та матеріалами).

* м’які (ті, що пов’язані з людиною, підприємством, організацією праці, методами роботи та стилями управління).

Матеріально-технічні фактори пов'язані з використанням нової техніки, нових видів сировини та матеріалів.

Рішення задач удосконалення виробництва здійснюється шляхом:

• модернізації обладнання;

• заміни морально застарілого обладнання новим, більш продуктивним;

• підвищення рівня механізації виробництва;

• автоматизації виробництва;

• упровадження нових прогресивних технологій;

• використання нових видів сировини, прогресивних матеріалів та інших заходів.

Матеріально-технічні фактори забезпечують економію не тільки праці, але і сировини, матеріалів, енергії тощо.

Організаційно-технічні фактори визначаються рівнем організації праці, виробництва та управління. До них відносяться:

• удосконалення організації управління виробництвом;

• удосконалення організації виробництва;

• удосконалення організації праці.

Соціально-психологічні фактори - це якість трудових колективів, їх соціально-демографічній склад, рівень дисциплінованості, трудової активності та творчої ініціативи працівників, система ціннісних орієнтацій, стиль керівництва у підрозділах і на підприємстві у цілому тощо.

Резерви росту продуктивності праці - це невикористанні можливості економії витрат праці (зниження трудомісткості та підвищення виробітку).

Резерви використовуються та знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можливо визначити як різницю між досягнутим та максимально можливим рівнем продуктивності праці за певний термін часу.

За джерелом виникнення:

Загальнодержавні резерви і їх використання здійснюють вплив на зріст продуктивності праці у всій економіці. Це резерви, що пов'язані із створенням ефективного державного механізму управління економічними процесами, створенням у країні стабільної економічної, політичної, соціальної, моральної ситуації, раціональним використовуванням зайнятості населення тощо.

Регіональні резерви - це можливості кращого використання продуктивних сил, що характерні для даного регіону.

Міжгалузеві резерви пов'язані з можливістю покращення зв'язків, укріплення договірної дисципліни між підприємствами різних галузей. Наприклад, покращення співробітництва підприємств різних транс­портних галузей у транспортних вузлах.

Внутрівиробничі резерви визначаються недоліками у використанні на підприємстві сировини, матеріалів, устаткування, робочого часу. Окрім витрат робочого часу (внутрізмінних та цілодобових) існують скриті витрати, пов'язані з виконанням робіт, що не передбачені технологією.