7. Охарактеризуйте існуючі моделі ринків праці, наведіть їх переваги і недоліки, порівняйте з ринком праці України.

У кожній країні існує своя національна модель ринку праці. Для японської моделі характерна система трудових відносин, яка грунтується на принципі "довічного наймання", за яким гарантується зайнятість постійного робітника на підприємстві до досягнення ним пенсійного віку. Заробітна плата робітників і розміри соціальних виплат залежать від віку, освіти і стану роботи. Робітники послідовно проходять підвищення кваліфікації за рахунок підприємств. Для підвищення професійного рівня робітники в плановому порядку переміщуються на нові робочі місця через кожні 8—10 років. Існує тенденція групового підвищення. Така політика сприяє вихованню у робітників фірми творчого відношення до виконання своїх обов'язків, підвищенню їх відповідальності за якість роботи, формує почуття колективізму, турботу за престиж фірми. У випадку скорочення виробництва, персонал не звільнюють, а скорочують робочий час, або переводять частину робітників на інші підприємства за їх згодою. Японська модель відповідає рисам внутрішньо-фірмового ринку праці, що характерний для Франції, Південної Кореї та ін. Для ринку праці США характерною є децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу по безробіттю. Ця модель заснована на таких ідеалах: індивідуалізмі, обмеженому впливу держави і конкуренції. У разі скорочення виробництва фірми звільнюють працівників або переводять на іншу роботу. Колективними договорами охоплено лише чверть усіх робітників, про звільнення їх повідомляють напередодні, а не завчасно. Фірми приділяють мало уваги професійній підготовці робітників, за винятком підготовки специфічних спеціалістів. Заробітна плата визначається на основі класифікації робіт і їх складності. Особливістю американського ринку праці є високий рівень контролю роботодавця за найманими робітниками, високою географічною і профспілковою мобільністю робітників і більш високому рівню безробіття ніж в Японії. Американська модель відповідає рисам зовнішнього ринку праці, що характерний для Великобританії та інших країн. Особливості шведської моделі полягають у тому, що держава проводить активну політику зайнятості, яка направлена на попередження безробіття. Держава проводить обмежувальну фіскальну політику, яка спрямована на підтримку менш прибуткових підприємств і стримування прибутковості високодохідних фірм з метою зниження конкуренції між фірмами у підвищенні заробітної плати від 10 до 70%. Проводиться "політика послідовності" в заробітній платі, в результаті чого досягається рівність ставки заробітної плати за рівну працю незалежно від фінансового стану фірм. Крім того, держава підтримує слабоконкурентних робітників (молодь, інвалідів, жінок та ін.), для чого виплачує субсидії роботодавцям для створення робочих місць і виплаті заробітної плати та підтримує зайнятість у соціально значимих секторах економіки, але мало прибуткових.

8. Охарактеризуйте соціально-трудові відносини, визначте їх принципи та типи.

СТВ-це відносини між робітником, роботодавцем та державою в ході використання праці та її результатів, спрямовані на задоволення соц.. потреб кожного з учасників цих відносин.

Дані відносини є парадоксальними:

- 1 парадокс СТВ – потреба в компромісній відмові кожного з учасників СТВ від своїх переваг на користь іншої сторони.

-2 парадокс СТВ – питання про справедливість: *СТВ справедливі до кожного із суб’єктів (захищають їх права) *СТВ несправедливі (вимагають витрат матеріальних та моральних)

-3 пов’язаний з усвідомленням особистості та свого місця у цих відносинах.

СТВ формується під впливом зовн. та внутр. чинників.: рівень розвитку науки, техніки, технології; рівень розвитку сусп.-ва; світова політика та економіка; географічне та адміністративне положення місцевості; галузь госп-ва та інші.

СТВ залежно від способів їх регулювання та методів вирішення проблем, що виникають класиф. за типами. Типи СТВ визначаються їх характером, а саме тим, яким конкретно чином сприймаються та здійснюються рішення в СТ сфері.

Важливу роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності чи нерівності прав і можливостей суб'єктів СТВ. Від того, якою мірою і яким чином комбінуються ці базисні принципи, залежать конкретний тип соціально-трудових відносин. У цьому випадку основою СТВ можуть служити принципи солідарності і субсидіарності, відносини, побудовані за принципом "панування-підпорядкування"; рівноправне партнерство, конфлікт, конфліктне співробітництво, конфліктне суперництво, дискримінація. Відповідно до цих принципів (характеристик) виділяють два полярних типи трудових відносин: патерналізм і соціальне партнерство. За організаційними формами виділяють такі типи СТВ: партнерство, патерналізм, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація, конфлікт.