1. Охарактеризуйте функції праці у системі людської життєдіяльності та опишіть форми її прояву.

Праця - цілеспрямована, доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на видозміну природи її пристосуванням до особистих потреб для створення матеріальних і духовних благ, для задоволення особистих та суспільних потреб.

Розрізняють наступні функції праці: соціально-відтворювальна (полягає у забезпеченні працівників та членів їх родини необхідними життєвими благами для відновлення витраченої в процесі виробництва робочої сили та для відтворення поколінь), виробнича (це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції), суспільного прогресу, соціально-емоційна, прогностична (Виявляє себе у виробленні коротко- та довгострокових прогнозів щодо тенденцій функціонування соціально-трудових відносин, соціальних процесів у сфері праці).

Процес праці передбачає поєднання людиною у своїй діяльності засобів в-ва (засобів і предметів праці). Праця проявляється у трьох формах:

Біологічна – характеризується витратами фізичної та розумової енергії, які повинні компенсуватися оплатою за виконану роботу.

Організаційно-технічна – проявляється у взаємозв»язку людини з засобами праці, які пов»язані з використанням новітньої техніки і технології.

Організаційно-соціальна – проявляється у взаємодії працівників між собою, в результаті чого створюється певне соц. стоновище.

2. Розкрийте сутність категорії “трудові ресурси” , охарактеризуйте їх структуру та процеси відтворення.

Людські ресурси є одним з найважливіших ресурсів держави. В Україні людські ресурси позначаються трудовими ресурсами.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення (працездатного віку), що володіє фізичними та розумовими здібностями і знаннями, здатне працювати та задіяне у різних сферах навчання та суспільно-корисної праці.

Населення поділяють на: працездатне (працюючі підлітки, працюючі у працездатному віці, працюючі пенсіонери), непрацездатне (діти до 16р., інваліди 1-2 групи). Відповідно до рекомендацій МОП все населення ділиться на: економічно-активне населення(частина населення, яка пропонує свою діяльність для в-ва товарів і надання різноманітних послуг), економічно-неактивне населення (частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці). Розрізняють такі режими відтворення населення: розширене (перевищення кількості народж. над числом смертностей на 1000 осіб населення ), просте (відсутність приросту чисельності населення), звужене (абсолютне зменшення (депопуляція)).

Типи відтворення роб сили:

Екстенсивне (збільшення чисельності труд. рес. в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їх якісних характеристик), Інтенсивне (труд. рес. пов»язані із зміною її якості, зростання освітнього рівня працівників, їх кваліфікації, фіз. та роз. здібностей).

3. Охарактеризуйте зайнятість населення, визначте її форми та види, визначте роль та сутність програм сприяння зайнятості населення.

Зайнятість – діяльність економічно-активного населення спрямована на задоволення особистих та суспільних потреб, які приносять дохід у будь-якій формі. Зайнятість характеризується соц., екон. та демографічним змістом. Соц. зміст- працюючи людина задовольняє свої потреби. Екон. зміст – ств. cпоживчої вартості у суспільстві та дохід конкретних робіт. Демографічний зміст – проявл. посередництвом використання трудових ресурсів. Види зайнятості визначає розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці професіями і спеціальностями.

1. За галузями народного гос-ва та сферами виробництва

2. За соц.. належністю (робітники, службовці, управлінський персонал)

3. За територіальною ознакою (за окремими регіонами, адмін.-господарськими одиницями; рівень урбанізації — зайнятість у міській місцевості)

4. За статево-віковою ознакою

5. За видами власності (на підприємствах і в організаціях, які відносяться до різних видів власності: державної, приватної, або колективної)

Форми зайнятості — це організаційно-правові способи, умови трудовикористання. Виділяють форми зайнятості за різними класифікаційними ознаками.

За формами організації робочого часу розрізняють повну й неповну зайнятість. Повна— це зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року) з повною оплатою праці. Неповна — це зайнятість протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою, яка пов»язана з бажаннями, можливостями працівника). Виділяють також видиму неповну зайнятість і невидиму неповну зайнятість. Виходячи з причин зайнятості на режимах неповного робочого часу, виокремлюють "вимушену" та "добровільну" неповну зайнятість.

За статусом діяльності розрізняють первинну (основну) зайнятість і вторинну (додаткову) зайнятість. Первинна — це зайнятість на основному місці роботи, тобто там, де робітник отримує надійний і регулярний доход, де знаходиться трудова книжка. Вторинна — добровільна додаткова постійна або тимчасова діяльність осіб, які мають основну роботу.

За характером організації робочих місць та робочого часу розрізняють стандартну і нестандартну зайнятість

За формами правового регулювання використання робочої сили розрізняють регламентовану (легальну) зайнятість і нерегламентовану (нелегальну). Регламентована зайнятість — це діяльність, яка відбувається у межах закону. Нерегламентована зайнятість — це діяльність, яка відбувається без укладання трудового договору.

Серед сучасних форм зайнятості існують такі форми організації: само зайнятість(є проявом нестандартної зайнятості, тобто альтернативною), стандартна (організована роботодавцем).

Державні й територіальні програми зайнятості населення спрямовані на:

• сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників;

• попередження розвитку безробіття і його скорочення;

• удосконалення системи відтворення робочої сили, поліпшенням професійної орієнтації, підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів;

• захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;

• формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

• заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.

4. Поясніть сутність поняття “безробіття”, охарактеризуйте його види та показники.

Безробiття — складне економiчне, соцiальне i психологiчне явище. Водночас безробiття — це економiчна категорiя, яка вiдбиває економiчнi вiдносини щодо вимушеноi незайнятостi працездатного населення. (соц. явище, коли к-сть бажаючих отримати роботу є більшою, ніж роб. місць). Розрiзняють вiдкрите i приховане безробiття: Вiдкрите безробiття означає існування явно незайнятого населення, приховане - наявнiсть формально зайнятого населення. Можна видiлити такi види безробiття: фрикцiйне, структурне, циклiчне, сезонне, iнституцiйне. Фрикцiйне безробiття – звільнення з роботи у зв»язку з переходом на іншу роботу або з порушенням трудової дисципліни. Для нормального функціонування економіки в рамках природної норми безроб. становить 2-3%. Виникнення структурного безробiття пов'язане зi структурними зрушеннями в економiцi, закриттям застарiлих пiдприємств i виробництв, скороченням випуску продукцii у разi переорiєнтацii виробництва, закриття шкiдливих пiдприємств. Величина цього безроб. в умовах природної норми складає 2-3%, таке безроб. є неминучим і носить хронічний характер. Сезонне безробiття стосується тих видiв виробництва, якi мають сезонний характер i в яких протягом року вiдбуваються рiзкi коливання попиту на працю. Циклiчне безробiття — пов»язане з змінами економічних і ділових циклів держави, звільнення з роботи, пов»язане з кризою надвиробництва. Також виділяють такі безробіття:технічне, інституційне, хронічне, тимчасове, застійне.