9.Становлення культурології.

Становлення культурології можно умовно поділити на 3 етапи:

1. донауковий (передісторія культурологічного знання від давнини до моменту вникнення науки) Нового часу. Пізнання власне культури призводило до збору інформації про різні народи, звичаї і спосіб життя, її опису – етнографії. У цьому періоді склалися стихійні уявлення про логічність і відносну завершеність, циклічність культурно історичного процесу.

2. Вчені прагнуть зрозуміти культуру як цілісне явище, побудувати єдину картину культурного розвитку людей, знайти загальні підстави історії.

3. Науково-філософський етап (від середини 19 століття до теперішнього часу).

Історичний підхід до культури зберігається і посилюється, але стає очевидною відмінність між історичним і культурним розвитком.

У цілому ця різниця полягає в тій мірі, в якій задуми та ідеали людей збігаються з результатами. Культура –збіг людських задумів і досягнень. У загальному, світовому плані під культурологією розуміють всю сукупність знань про культуру, накопичених в галузях гуманітарного, соціального та природного наукового знання. Але у вузькому і строго певному сенсі «культурологія» розуміється як наука про культуру. Термін

введений в оборот Уайтом. Спроби створення науки про культуру у 19 столітті спостерігалися в Англії, Німеччини, Франції. Дотримуючись звичайної схеми виникнення науки, культурологія народжувалася з узагальнення емпіричних знань в галузях археології, етнографії, мистецтва. Пізніше – соціології. Однією з перших робіт, присвячених культурі стала книга Тейлора «Первісна культура».Специфіку культурології як самостійної наукової дисципліни в системі суспільних наук на початку –середині XX ст. вбачали в її інтегративному характері: культурологія поставала міждисциплінною наукою, орієнтованої на об'єднання різноманітних знань про культуру з метою отримання повної картини діяльності людини і суспільства як цілісних феноменів.

10.Цивілізація і культура.

Цивілізація – це перетворений людиною світ з належними йому матеріальними об'єктами, а культура – цевнутрішні надбання самої людини, оцінка її духовного розвитку, її пригніченості чи свободи, її повноїзалежності від навколишнього соціального світу і духовної автономності.Якщо культура з цієї точки зору формує досконалу особистість, то цивілізація формує ідеального законослухняного члена суспільства, що задовольняється наданими йому благами. Культура і цивілізація – в цілому антонімічні поняття. Спільним в них є те, шо вони є наслідками прогресу. Цивілізація і культура – поняття, тісно пов'язані одне з одним. В даний час під цивілізацією найчастіше розуміють певний етап розвитку суспільства. Мається на увазі, що в первісну епоху історії людства всі народи, всі племена ще не виробили тих норм спілкування, які пізніше отримали назву цивілізаційних. Приблизно 5 тисяч років тому в деяких регіонах Землі виникли цивілізації, тобто об'єднання людей, суспільство на якісно нових принципах організації і спілкування.

В умовах цивілізації досягається високий рівень розвитку культури, створюються найбільші цінності і духовної, і матеріальної культури. Проблемі співвідношення культури і цивілізації присвячено чимало серйозних робіт відомих теоретиків культури. Багато з них пов'язують її з питаннями про долю культури, цивілізації і навіть всього людства.

Культура :

Носить ціннісний характер

Органічна, функціонує як живе ціле.

Аристократична (шедеври – творіння генія)

Існує у вічності (культурні твори не втрачають

актуальності)

Іноді ворожа життю (містить свій паралельний світ)

Цивілізація :Прагматична (орієнтується на критерій корисності)

Механічна (кожен досягнутий рівень цивілізації

самодостатній)

Демократична (на відміну від культури, її може

опанувати кожен)

Критерій прогресу (останнє-найцінніше)