7.Наукові концепції трактування культури.

Найбільш сутнісні моменти у формуванні сучасних уявлень про культуру:

• поява терміна, його первісна зв'язок з обробітком, обробкою, облагороджуванням землі (тобто природи);

• опозиція природне – культурне (створене людиною): французький просвітитель Ж. Ж. Руссо;

• духовна сторона суспільного життя, її ціннісний аспект: німецькі просвітителі;

• поділ на матеріальну і духовну культуру, домінування матеріального виробництва, розуміння історії

культури як єдиного цілісного процесу: марксизм;

• перше наукове визначення культури шляхом перерахування різнопорядкових елементів, не пов'язаних у

систему: Е. Б. Тайлор;

• співвідношення понять культура і цивілізація;

• аналогія між культурою і живим організмом, всі частини якого, виконуючи свої функції, знаходяться в

єдиній динамічній системі;

• виявлення функцій структурних елементів культури у відношенні між собою і по відношенню до цілого:

функціоналізм;

• відносність порівняння ціннісних установок культур у силу їх самобутності, цілісності та життєздатності:

культурний релятивізм;

• включення особистості (з її свідомістю та підсвідомістю, раціональними та ірраціональними моментами) в

культуру: психологічна антропологія, психоаналіз;

• поширення методу структурної лінгвістики на різні області соціокультурної дійсності, відтворення системи символів, що відображають будову культури: структуралізм.

Отже, від цілком обмеженого, вузького розуміння культури, що носить романтичний,суб'єктивний відтінок,громадська думка перемістилася в сферу пізнання всього світу створеної людиною "другої природи",застосовуючи при цьому пізнанні загальноприйняті в науці методи та керуючись в оцінці результатів сучасними критеріями науковості, такими як логічність, несуперечність, можливість експериментальної

перевірки.

8.Функції

1. Адаптаційна функція – культура забезпечує пристосування людини до навколишнього середовища.Тварини і рослини виробляють механізми адаптації в процесі біологічної еволюції. Механізм адаптації людини принципово інший: вона не пристосовується до середовища, а пристосовує його до себе,створюючи нове штучне середовище. Людина як біологічний вид залишається однаковою в дуже широкому діапазоні умов, а культура (форми господарства, звичаї, соціальні інститути) розрізняється залежно від того, чого вимагає природа в кожному конкретному регіоні. Значна частина культурних традицій має раціональні підстави, пов'язані з певним корисним пристосувальним ефектом. Іншою стороною адаптаційної функції культури є те, що її розвиток все більшою мірою забезпечує людям безпеку і комфорт, зростає ефективність праці, з'являються нові можливості для духовної самореалізації людини, культура дозволяє людині з найбільшою повнотою розкрити себе.

2. Комунікативна функція – культура формує умови і засоби людського спілкування. Культура створюється людьми спільно, вона є умовою і результатом спілкування людей. Умова – бо тільки завдяки засвоєнню культури між людьми встановлюються людські форми спілкування, культура дає їм засоби спілкування – знакові системи, мови. Результат – тому що тільки завдяки спілкуванню люди можуть створювати зберігати і розвивати культуру; в спілкуванні люди вчаться користуватися знаковими системами, фіксувати в них свої думки і засвоювати зафіксовані в них думки інших людей. Таким чином, культура зв'язує і об'єднує людей. 3. Інтегративна функція – культура об'єднує народи, соціальні групи, держави. Будь-яка соціальна спільнота, в якій складається своя культура, укріплюється завдяки їй, бо серед членів спільноти поширюється єдина сукупність поглядів, цінностей, ідеалів, характерних для даної культури. Ці явища визначають свідомість і поведінку людей, у них формується почуття приналежності до однієї культури. Збереження культурної спадщини національних традицій, історичної пам'яті створює зв'язок між поколіннями. Широкі рамки культурної спільноти створюються світовими релігіями.

4. Функція соціалізації – культура – найважливіший засіб включення індивідів у соціальне життя, засвоєння ними досвіду, знань цінностей, норм поведінки, які відповідають даному суспільству; своєї соціальної групи і соціальної ролі. Процес соціалізації дозволяє особистості стати повноцінним членом суспільства, зайняти в ньому певну позицію і жити так як вимагають звичаї і традиції. Разом з тим цей процес забезпечує збереження суспільства, його структури сформованих у ньому форм життя.

5. Інформаційна функція культури –з виникненням культури у людей з'являється особлива відмінна від тварин «надбіологічна» форма передачі та зберігання інформації. У культурі інформація кодується зовнішніми по відношенню до людини структурами. На відміну від біологічної, соціальна інформація не зникає зі смертю добившего її індивіда. Завдяки цьому в суспільстві можливе те, що ніколи чого ніколи не буде в тваринному світі - історичне множення і накопичення інформації.