60. Філологічна концепція міфу о.Фрейденберг

Фрейденберг Ольга Михайлівна - російський літературознавець, філолог-класик,

культуролог. Центральна ідея її теорії - початкова ідейна змістовність таких літературних феноменів, як сюжет, жанр, фабула і навіть метр, традиційно відносяться до галузі форми. Фрейденберг є одним із творців так званої російської міфологічної школи, і з її творчості по суті почалася зв'язок цієї школи зі світовою семіотикою. У своїй творчості Фрейденберг спеціально не стосувалася єврейської тематики, У

1970-і рр.. в Радянському Союзі з'явилися посмертні публікації деяких робіт Фрейденберг: «З наукової спадщини О. М. Фрейденберг» (вступна стаття Ю. Лотмана) у книзі «Праці з знаковим системам» ,«Походження грецької лірики» (передмова Є. Мелетинського та Ніни Брагінський) в журналі «Питання літератури» ; «Мир і література давнини» (М., 1978). теорії міфу О.М. Фрейденберг користується терміном "образ", розуміючи його як пізнавальну основу з бідною семантикою [2, 33]. У розумінні К.Леві-Стросса, образ, мабуть, треба порівнювати із загальнолюдськими ментальними структурами. Вони являють собою кантівське апріорне знання "без трансцендентального суб'єкта" [1, 20] - тобто знання, цілком об'єктивно-соціальне (культурне), за

походженням. З огляду на об'єктивність цього знання, Леві-Стросс говорить про те, що розум сам себе моделює у повній свободі і "власній творчій спонтанності... розум, залишившися наодинці із самим собою і звільнившися від обов'язків компонувати об'єкти, зводиться до того, щоб у певному розумінні імітувати себе як об'єкт" ."Образ" із культурологічної теорії О.М. Фрейденберг набуває реальності винятково в плоті метафор, котрі,на відміну від образу як суто пізнавальної основи, визначають ширше коло різноманітних явищ. Вреконструкції прямої залежності варіантів-метафор від моделі-образу, інакше кажучи, в реконструкціїпоходження позірно багатої семантики від майже відсутності семантики як такої, полягає зміст усього доробку дослідниці.

Одним із найцікавіших положень теорії міфу О.М. Фрейденберг є те, що образ визнається бідним на зміст. Міфологічне явище виникає як продукт, що варіює певні значення розуму, які не можна назвати інформацією. Пізнавальна категорія традиційної культури не має дескриптивної функції і не має засобів технічного забезпечення цієї функції (писемність, логіка). Прямим результатом цього, істотним для

методології дослідження культурних явищ, є те, що опис, який є культурним явищем (метафора), не є описом, з наукової точки зору. Він радше є видимістю опису. Запозичення цього квазіопису до наукового судження утворює трансцендентальну видимість.

Міфологічний розум, який народжує це явище видимості, нездатний налагодити дескриптивний процес. Відповідно, всі свідчення цього розуму (судження як культурні явища), з наукової точки зору, є квазіуніверсальними несамототожними судженнями. Отже, умови породження опису дають можливість називати його чи то метафорою, чи то поняттям і робити висновок про здатність нести інформацію та про технічну пристосованість до виконання цієї функції. Порівняно з поясненням усної творчості А.Лорда, Фрейденберг описує той самий процес: явище традиційної культури доступне для наукової об'єктивації винятково у записі "виконання", коли воно виражене конкретно-метафорично.__