3.Етнічні процеси, їх значення. Сучасні процеси.

У своєму давньому існуванні всі етноси, які ми можемо спостерігати в цьому світі,

сприймають на себе дії цілої низки процесів, дії яких познач. На їх бутті:

Основні етнічні процеси: • Етнотрансформаційні – процеси які ведуть до зміни етнічної самосвідомості, до переходу з одного

етнічного стану в інший. Процеси, які ведуть до зміни одного з базових етнічних параметрів, не

зачіпаючи при цьому самосвідомості (етнополітичні, Етноекономічні, етносоціальні)

• Етнодемографічні:

o роз’єднувальні – процеси внаслідок яких етнічна спільнота розпадається на дві чи кілька

частин з яких з часом сформуються нові етноси.(в наш час роз’єднувальні процеси

неможливі)

o Об’єднувальні – зливання двох чи трьох етнічних компонентів в один новий етнос.

Якщо людина назавжди потрапляє в іноетнічне середовище, то вона змушена, щоб нормально

жити в нових умовах, оволодіти мовою, якою розмовляють оточуючі її люди. Крок за кроком вона починає

вбирати раніше чужу для неї культуру і поступово все більше забувати про ту, що була для неї рідною. Цей

тривалий процес, який іменується етнічною асиміляцією, етнічним втягуванням або розчиненням,

завершується зміною свідомості етнічної приналежності. Але найчастзіше це відбувається тільки в другому

або навіть третьому поколінні.

Вище був охарактеризований один етнічний процес - етнічна асиміляція. Але крім нього

існують і інші. Один з них - процес етнічного злиття (консолідації), що полягає в тому, що кілька

близьких з культури і мови сусідніх етносів об'єднуються в один, нерідко довгий час продовжуючи

збережуться при цьому як частин цього нового етносу - субетносів. Найчастіше це відбувається тоді, коли

всі вони опиняються в межах одного геосоціального організму.

Освіта в IX ст. єдиної держави - Русі - на території населеної кількома спорідненими

"племенами": полянами, древлянами, сіверянами, в’ятичами, кривичами і т.п., призвела до їх консолідації в

один етнос, який отримав назву російського народу. В літературі цю державу зазвичай іменують Київською

Руссю, а народ - давньоруським, але потрібно пам'ятати, що ці назви є штучними. Вони створені істориками

багато століть по тому після закінчення цього періоду в історії східних слов'ян.

Поряд з етнічною консолідацією може мати місце етнічне включення, або етнічна

інкорпорація, - перетворення раніше самостійного етносу в субетнос у складі великого сусіднього етносу.

Так, наприклад, до теперішнього часу мегрели, а в якійсь мірі і свани, ще недавно були самостійними

народами, перетворилися на субетнос у складі грузинського етносу.

Прямою протилежністю етнічній консолідації є процес етнічного розщеплення, або

етнічної дивергенції, - поділ раніше єдиного етносу на декілька нових самостійних етнічних спільнот.

Найчастіше це пов'язано з розпадом того чи іншого геосоціального організму. Після монгольської навали

Північна Русь опинилася під владою Золотої Орди. Інші частини Русі в кінці кінців увійшли до складу або

Польщі, або Великого князівства Литовського. В результат люди, які утворювали один етнос, опинилися в

складі різних геосоціальних організмів.

Як уже зазначалося, кожен соціоісторичний організм є відносно самостійною одиницею

історичного розвитку. У різних соціумів - різні історичні долі. Входження людей, що належать до одного

етносу, до складу різних соціоісторичних організмів, означало втягування їх у різні конкретні історичні

процеси і тим самим поділ їх історичної долі. Це найчастіше, хоча і не завжди і не відразу, веде до розпаду

раніше єдиного етносу на декілька самостійних етнічних спільнот.

Саме це і сталося з російським етносом. Він розпався на три нових етноси. Один з них зберіг

стару назву, два інших з плином часу набули інші: білоруси та українці. Втім, не можна не відзначити, що

на території Західної України аж до самого пізнього часу населення називало себе росіянами (руськими,

русинами), а жителі Карпатської Русі, яка була відірвана від Русі ще в ХI ст., Нерідко так називають себе і

до цих пір .

Всі наведені вище приклади дозволяють зрозуміти, чому в якості однієї з ознак етносу нерідко

називають спільність історичної долі. Перебування кількох культурно-мовних спільнот у складі одного

геосоціуму найчастіше веде до їх консолідації в один етнос, входження частин одного етносу в різні

соціуми - найчастіше до перетворення їх у самостійні етноси