29. Еволюціоністська концепція Моргана.

Льюїс Морган – видатний американський  учений, етнограф, соціолог, Історик. Зробив великий внесок в теорію соціальної еволюції, науки про спорідненість, сім'ї. Творець наукової теорії первісного суспільства, один з основоположників  еволюціонізму в соціальних науках.

Ядром теорії Моргана є обгрунтована ним на фактичному матеріалі теорія про єдиний прогресивний шлях розвитку людства. Морган дотримувався періодизації історії, що включала три етапи: дикість, варварство і цивілізацію, причому перші дві стадії були їм детально розроблені і розбиті на три ступені (нижчий, середній і вищий) кожна. На стадії дикості в людській діяльності панували полювання, рибальство і збиральництво, була відсутня приватна власність, існувала рівність. На стадії варварства з'являється землеробство і скотарство, виникає приватна власність і соціальна ієрархія. Третя стадія – цивілізація – пов'язана з виникненням держави, класового суспільства, міст, писемності і т. Морганівська періодизація стала основою для наукового вивчення докласового суспільства та його переходу до класового (цивілізованого). Морганом були відкриті два принципово різних типи суспільств, що змінювали один одного в ході суспільного розвитку: перший за часом заснований на особистості і особистих стосунках (фактично, мова йде про рід), другий грунтується на території і приватної власності і представляє собою державу. У «Стародавньому суспільстві» Морган обгрунтував своє відкриття універсальності материнського роду, розбивши тим самим панівну до того часу теорію, згідно з якою основним осередком людського суспільства була патріархальна сім'я, заснована на приватній власності і владі батька. Це відкриття зіграло революційну роль у розвитку етнології та історії первісності. Згідно з Морганом, сімейно-шлюбні відносини проходять у своєму розвитку шлях від проміскуітету через груповий шлюб до моногамії, а послідовно змінювавшими одна одну формами сім'ї були кровнорідна, пуналуальна, парна і моногамна сім'ї. Незважаючи на те, що гіпотези Моргана про існування кровно-споріднений сім'ї та сім'ї пуналуа були спростовані, в цілому його ідеї про материнський рід і загальну логіку розвитку сім'ї стали загальновизнаними.

Незалежно від Маркса Морган фактично прийшов до матеріалістичного розуміння історії. Робота Моргана «Стародавнє суспільство» лягла в основу однієї з базових марксистських праць – книги Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності і держави.

30.Пізній еволюціонізм – Дж. Фрезер та його послідовники

Джеймс Фрезер розвивав порівняльний метод в етнографії, він є одним з родоначальників порівняльного релігієзнавства. Його роботи зачіпали широкий спектр антропологічних досліджень. Він був першим, хто припустив наявність зв'язку між міфами і ритуалами. В основу його досліджень були покладені три принципи: еволюційний розвиток, психічниа єдність людства і фундаментальна протилежність розуму забобонам. Перша робота «Тотемізм» вийшла в 1887 році. Найбільш відома робота Фрезера, що принесла йому світовуславу, – "Золота гілка" – була вперше опублікована в 1890 році. У цій книзі зібрано та систематизовано величезний фактичний матеріал по первісній магії, міфології, тотемізму, анімізму, табу, релігійним віруванням, фольклору та звичаям різних народів. У цій книзі проводяться паралелі між давніми культами і раннім християнством. Праця була розширена до 12 томів у наступні 25 років. Фрезер вивів три стадії духовного розвитку людства: магія, релігія і наука. Згідно з Фрезером магія передує релігії і майже повністю зникає з її появою. На «магічній» стадії розвитку люди вірили в свою здатність змінювати навколишній світ магічним способом. Пізніше люди зневірилися в цьому і пануючою стала ідея, що світ підпорядковується богам і надприродним силам (релігія). На третій стадії людина відмовляється і від цієї ідеї. Переважною стає віра в те, що світ керується не богом, а «законами природи», пізнавши які, можна керувати ним (наука).

Фрезер висунув також і інші теорії, зокрема, походження міфу з ритуалу. Незважаючи на спростування його ідей наступними польовими дослідженнями, які були здійснені відомими дослідниками (Малиновський, Боас та ін), Фрезер визнається як один із фундаторів соціальної антропології, основаної на застосуванні порівняльного методу в дослідженнях культури.

Матеріали з творів Фрезера, присвячені символічному циклу життя, смерті та відродження, широко використовувалися в літературі і мистецтві періоду, що послідував за Першою світовою війною. Наприклад, алюзії на книги Фрезера можна знайти в «Безплідній землі» Томаса Еліота.Міфологічне літературознавство часто іменують «ритуальною критикою», або «юнгіанською критикою».Піонерами міфокритики є учні та послідовники Фрезера, так чи інакше пов’язані з Кембріджським університетом. Найвизначнішими представниками фрейзерівської школи міфологічної критики є Чемберс, Меррей, Харрісон, Уестон, Корнфорд. Першим літературознавцем, котрий застосував ідеї Фрезера як інструмент інтерпретації літературних творів, був Едмунд Чемберс. Він пробував детермінувати генезис драми тими ритуалами, які зачіпали наукові інтереси Фрезера. Відомим зразком фрезерівської міфокритики була книга Джессі Уестон «Від ритуалу до роману», в якій авторка подає ритуальну гіпотезу романів про чашу Грааль, пов’язуючи їхній зміст з давніми ритуалами.