25. Основні положення концепції Шпенглера

— німецький філософ, культуролог, історик і публіцист, Свою концепцію він виклав у своїй знаменитій «Занепад Європи». Він відкинув концепцію лінійного розвитку світового культурного прогресу і обґрунтував теорію рівноцінного циклічного розвитку культур. На його думку, кожна культура є «живим організмом» і має свою історію. Він заперечував існування загальнолюдської культури, доводячи, що всесвітня історія складається з історії 8 замкнених у своєму розвитку культур. До таких культур належать: китайська, Інд., Єгипет., аполонівська, віз-ар, зах.євр. і культура майя. На історичну арену виходить рос-сиб культура, яка перебуває у стадії становлення. Розвиток культур підпорядковується певному біологічному ритму, який зумовлює головні фази їх розвитку: народження і дитинство, молодість і зрілість, старість і «занепад». Кожній культурі відведено час існування (близько тисячоліття), який залежить від внутрішнього життєвого циклу. Вмираючи, культура перероджується в цивілізацію. Концепція долі є основоположною у філософії Шпенглера. Перехід до цивілізації. означає відмову від демократії, політичних свобод, лібералізму, прав людини і перехід до жорстокої диктатури. Загрозу земній історії Шпенглер вбачає в надміру раціоналізованій і вкрай запрагматизованій діяльності людей.

Цивілізація, на думку Шпенґлера, — «закостеніння» органічного життя культури, її розпад, перетворення праці на механічну роботу, що виключає творчість. Цивілізація супроводжується процесами «омасовлення» всього життя, що означає його розвиток на основі кількісного принципу, який знаходить свій вияв у глобалізації форм і методів людського існування: господарства, політики, техніки тощо. Західний світ, на думку Шпенґлера, перейшов до цивілізації у ХІХ ст., і з цього часу розпочинається його занепад. Концепція Шпенґлера має фаталістичний  характер, адже людина у нього діє відповідно до тих вимог, які ставить їй той чи інший тип культури.

26. Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі

А. Тойнбі зробив спробу пояснити одночасно хід роз­витку всіх людських культур, і довів: при всій відмінності і несхожості культур різних народів всі вони належать до єдиної цивілізації і в своєму розвиткові рано чи пізно проходять ідентичні етапи, які характеризуються однаковими ідеями, і хоча мають свої особливості, та сутність їх єдина. Спочатку Т. Виділив для аналізу 21 цивілізацію, потім скоротив їх перелік до 13 найрозвинутіших, серед як. Антична, західна, православна, індійська, китайська, ісламська тощо.

Цивілізація, по Тойнбі - замкнуте суспільство, яке характеризується за допомогою двох основних критеріїв: 1) релігія і форма її організації, 2) територіальна ознака, ступінь віддаленості від того місця, де дане товариство спочатку виникло. Розвиток цивілізації залежить від того, чи здатне творча меншість цивілізації знаходити відповіді на виклики природного світу і людського середовища.  Перебуваючи під впливом ідей Шпенглера (хоча і не погоджуючись з ним у всьому), Тойнбі зробив широкомасштабне переосмислення всього суспільно-історичного розвитку людства в дусі теорії кругообігу локальних цивілізацій.

Тойнбі простежує наступні стадії: генезис, зростання, надлом і розпад. Генезис незалежних цивілізацій обумовлений мутацією примітивних суспільств, а пов'язаних між собою – через відділення від попередніх цивілізацій. Прогрес цивілізацій являє собою поступальний рух. Тойнбі згадує теорію циклів, які намагаються вбачати причину надлому в психічній та фізичній дегенерації, або впливі природних циклів на соціальні процеси. Але все ж, вважає Тойнбі, «фундаментальна причина надломів цивілізації – внутрішній вибух, через який суспільство втрачає властивість самодетермінації. На думку Тойнбі, розпаду цивілізацій протистоїть вселенська церква, яка народжується «в смутні часи», що наступають відразу за надламом цивілізації і розкривається у політичній діяльності універсальної держави, що являє собою спробу зупинити занепад і запобігти краху надломленої цивілізації. Поділяє суспільство на поділяє на дві частини: правляча творча меншість і нетворча більшість. Більшість наслідує еліті на основі вільного мимесиса, і цивілізація розвивається. Виклики природи людині, як правило, негативні. Наприклад, несприятливі зміни дельт Ніла, Тигру, Євфрату, Інду та інших річок змушували людей покидати місця проживання чи вдосконалювати спосіб життя, тобто створювати цивілізацію. Усі цивілізації він ділить на три групи. Первинні цивілізації виникають з примітивних суспільств на основі природних викликів; вторинні формуються з первинних цивілізацій в результаті відповідей на природні та історичні виклики. Третинні виростають за допомогою церкви з вторинних цивілізацій. 

Тойнбі зазначав нетривалість періоду життя людей на стадії цивілізацій. Якщо вік людства, як він вважав, складає біля 300 тис. років, то період цивілізованого суспільства становить близько 2% від цього терміну, тобто менше 6 тис. років. Цивілізації виникають, розвиваються і гинуть за загальними причин і законам. Тому їх розуміння, по Тойнбі, виступає основою аналізу не тільки унікальності кожної окремої цивілізації, але й повторюваності історії, її загальної схеми розвитку.