23. Міф і сьогодення

В сучасному житті поняття міфу часто набирає негативного відтінку. Популярною дефініцією є: міф як неправдиве пропагандистське твердження. Зараз в суспільстві, справді, набули масового поширення міфи різного ґатунку: ідеологічні, політичні, соціальні, економічні, освітянські, релігійні тощо. Надмірна міфологізація суспільної та особистісної свідомості здатна приносити значну

шкоду суспільству, котре стає об’єктом маніпуляцій. Створюється видимість діяльності, перетворень або руху вперед у суспільстві, коли насправді йдеться про досягнення цілей та задоволення інтересів певних кіл. Бажаючими маніпулювати масовою свідомістю є переважно ті, хто має владу та кошти, вони підкидають політичні або соціальні міфи засобам масової інформації, а ті ж, у свою чергу, доносять їх до широкого загалу, формуючи потрібну громадську думку. Оскільки міф тісно пов’язаний з культурою, то з надмірною міфологізацією (її можна прирівняти до ідеологізації) свідомості можна боротися за допомогою освіти, котра виконує інформативну та просвітницьку функції.

Термін «міф» в сучасному світі дуже широко вживається для позначення помилкових уявлень. Будь-яка--пошукова система Інтернету знаходить безліч згадок про міф, котрі стосуються найрізноманітніших аспектів життя людини. Дуже популярними є заголовки типу «міф чи реальність» (наприклад: демократія – міф чи реальність), котрі передбачають підтвердження або спростування тези про

існування певних речей, найчастіше абстрактних. Також міф може ототожнюватись із стереотипом чи ілюзією (наприклад «10 міфів про людський організм» = стереотипи про людський організм). В такому контексті часто зустрічаються і словосполучення „спростування міфу” або „розвінчування міфу”, що несуть позитивне смислове навантаження.

24.Структура міфу та особливості міфологічної етичності

Барт розглядає міф як семіологічну систему, звертаючись при цьому до відомої моделі знака Соссюра, що виділяв у ній три основних елементи: те, що означає, означаєме і сам знак, який виступає як результат асоціації перших двох елементів. Згідно з Бартом, в міфі ми виявляємо ту ж трьохелементну систему, однак специфіка його в тому, що міф являє собою вторинну семіологічну систему, надбудовану над першою мовною системою або мовою-об'єктом. Цю вторинну семіологічну систему або власне міф Барт називає «метамовою» тому, що це вторинна мова, якою говорять про першу. При дослідженні семіологічної структури міфу Барт вводить свою нетрадиційну термінологію. Те, яке означає (означающее), підкреслює він, може розглядатися з двох точок зору: як результуючий елемент першої мовної системи і як вихідний елемент міфологічної системи. В якості елемента першої системи Барт називає його змістом, в плані міфу - формою. Означаєме міфологічної системи отримує назву концепту, а її третій елемент представляє значення. Це викликано, на думку Барта, тим, що вираз «знак» двозначний, оскільки те, що означає міф вже утворене зі знаків мови.

Згідно з Бартом, третій елемент семіологічної системи - значення або власне міф - створюється за рахунок деформації відносин між концептом і сенсом. У міфі концепт спотворює або точніше «відчужує» сенс. Ця деформація, згідно Барту, можлива тому, що сама форма міфу утворена мовним змістом, підлеглим концепту. Значення міфу являє собою постійне чергування сенсу того, що означає і його форми, мови-об'єкта і метамови. Саме ця двоїстість, по Барту, визначає особливість значення в міфі. Хоча міф – це повідомлення, яке визначається більшою мірою своєї інтенцією, тим не менш буквальний сенс заступає цю інтенцію.