28. Класифікація транспортних подорожей I транспортних засобів

Транспортні подорожі розглядають як самостійний вид туризму. Транспортні подорожі – це подорожі організованих груп туристів за путівками (ваучерами) за розробленими маршрутами з використанням різноманітних транспортних засобів. Їх класифікують за такими ознаками:

• способом пересування на маршруті (залізницею, авіаційні, автомобільні,морські,

комбіновані);

• видом транспорту, яким користуються (поїзди, автобуси, літаки, теплоходи, пароми,

яхти, човни);

• побудовою маршруту (лінійна, кільцева, радіальна, комбінована);

• сезонністю (цілорічні, сезонні, разові);

• тривалістю подорожі (короткотермінові та багатоденні).

Найбільшою популярністю користуються автобусні, авiацiйнi, залізничні подорожі

У плануванні своєї подорожі турист враховує такі чинники:

• безпека подорожі;

• вартість та різноманітні знижки i пільги;

• комфортабельність;

• швидкість доставки;

• iншi чинники.

Що більший набір позитивних чинників, то вища вартість транспортної подорожі, однак жодний транспортний засіб не задовольнить усього комплексу вимог.

Перевезення туристів повітряним транспортом здійснюють як рейсовими, так i чартерними літаками. Туристи користуються послугами як національних, так i закордонних перевізників.

Авiацiйнi подорожі здійснюються на регулярній, сезонній або разовій основі.

Туристів перевозять на внутрішніх водних артеріях спеціальними річними (в деяких випадках класу „рiка-море”) комфортабельними пароплавами мiсткістю 250, 300 i 400 пасажирів. Каюти поділяються на одномісні, двомісні, три-чотиримiснi та сімейні. На морських міжнародних лініях працюють переважно багатопалубнi висококомфортабельні круїзнi судна, мiсткістю від 96 до 788 пасажирів.

У туристичному сполученні залізницею використовують спецiалiзованi туристичні поїзди, що працюють як у графiковому, так i спеціальному режимі руху. Вони складаються, зазвичай, із 12 пасажирських вагонів, 2-3 вагонiв-ресторанiв, вагона-клубу.

Чартерний рейс – це рейс, що виконується поза регулярним розкладом на умовах чартеру, тобто на умовах оренди всього транспортного засобу (корабля, літака, автобуса) або його частини на повний рейс або термін. Особливою формою туристичної подорожі є круїзи. Круїзом називається туристична поїздка на водному або залізничному транспорті, де безпосередньо на транспортному засобі забезпечується перевезення, нічліг, харчування i програма обслуговування поза транспортними засобами під час тривалих стоянок.

37. . Методи менеджменту, їх характеристика

Методи менеджменту - це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення місії організації та її цілей.

Після того, як встановлені цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи їх досягнення.

Методи — важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів управління та їх уміле використання є передумовою ефективності управління й господарських процесів.

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів працівників, їхню злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного їхнього члена.

Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто з поведінкою людини в колективі в процесі праці. В системі факторів, що визначають поведінку людини, найбільше значення відіграють потреби та інтереси. Мотив орієнтує людину в конкретній ситуації, суттєво впливає на лінію її поведінки.

Звідси випливає дуже важлива вимога до методів управління: вони повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії.

Ефективність застосування методів менеджменту залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що обумовлює необхідність їхньої систематичної та цілеспрямованої підготовки й повсякденного використання цих методів.

Усі методи менеджменту класифікуються наступним чином:

• економічні;

• організаційно-розпорядчі (адміністративні);

• соціально-психологічні.

Група економічних методів об'єднує всі ті методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих його членів. До них відносяться: довго, середньо - та короткотермінові техніко-економічні плани, ціни, фінанси, податки, кредити, економічні стимули, бюджет.

Техніко-економічні плани впливають на працівників шляхом їхньої побудови за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання мотивів трудової діяльності як почуття обов'язку, відповідальності, в тому числі адміністративної. Ці методи визначаються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний акт належить до обов'язкового використання.

Соціально-психологічні методи управління базуються на використанні соціального механізму, що діє в колективі, до складу якого входять неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби, інші соціальні аспекти.

Вплив соціальних планів здійснюється шляхом створення умов праці, забезпечення відпочинку, організації побуту, медичного обслуговування тощо.

Моральні стимули впливають через нагородження, присвоєння звань тощо.