3. Українська літературна традиція у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки».

Відчутний вплив на творчість письменника мав фольклор.В основі розповіді "Вечорів" - рідний край і його народ, благодатна природа, героїчне минуле краю; співоча, простора, весела, сонячна Україна у М. Гоголя протиставляється до похмурого, непривітного, позбавленого запалу життя Петербургу. Гоголь віддає перевагу народній традиції: "хата" з "вечорницями"

Світ України - це Диканька, Диканька - це Всесвіт, якому немає рівних і кращих від якого не буває.

У "Вечорах на хуторі поблизу Диканьки" Гоголь промовляє до українського читача традиціями літератури та засадами у сприйнятті історії українського народу, у їхньому романтичному сприйнятті. Сповнені роздумів про суть існування людини -"Сорочинський ярмарок", розуміння необхідності досконалості як запоруки повноти осягнення світу - "Ніч перед Різдвом".

"Сорочинський ярмарок" цілковито співвідносний з українською літературною традицією. М. Гоголь створює в мініатюрі, на основі ніби ярмаркової ситуації, насправді картину власне українського народного життя - з характерними, виразними персонажами, що представляють найбільш промовисті етнотипи і ті події життя, що характеризують усі його рівні.

Білет№2

1.Особливість романтичного героя в українських поетів-романтиків пер. Пол.19 ст.

Роматичний ідеал-це народний герой у багатстві його побутових, етнічних та сакральних змістів. Романтична особистість перебуває у стані особистої загостреної боротьби, якій часто співзвучна історична ситуація. Це етнокультурний герой, хоча й індивідуалізований. Створений із настановою протиставлення сучасності, романтичний герой нехтує корисливою, дріб'язковою сучасністю й постає великодушною, масштабною індивідуальністю, перейнятою великим почуттям, що дозволяє їй стати співмірною з історичною величчю. Романтичного героя характеризують надзвичайні, виняткові якості. Саме цілковито самобутня індивідуальність є тією, що здатна урізноманітнити розвиток, поступ історії та суспільства. Романтичний герой - той, що як не всі, той, що яскравістю своєю різко дисонує із загалом, тому загал не сприймає його. Романтичні герої сприймають ті або інші умови, що їм висуває життя, на найвищій точці, на максимумі - вони надто пристрасно поєднують себе, своє існування, свої поривання до чогось із ідеєю, із уявлюваним про те, до чого спрямовані їхні поривання.В баладі А. Боровиковського "Чарівниця" існування поза коханням романтичний герой сприймає як небуття. Найчастіше романтичний герой у поета вдається до теми козацтва, доби Гетьманщини в історії України -як найбільш перфектної.

2. Сюжетно-образний феномен «Енеїди» Котляревського.

Поема Котляревського "Енеїда" (Повне видання-1842р). Це перша поема, що написана українською літературною мовою. Цим твором українська література підтверджує свій зв'язок із західноєвропейською літературною традицією, із літературою античної доби, із світовою літературою від найдавніших у ній часів. Це пародійний твір, бурлеско - травестійна поема, переробка поеми римського поета Вергілія. В якій Котляревський дав широку картину народного життя, з його додатним і від'ємними сторонами. Ідея-утвердження безсмертності українського народу, культури, мови, волелюбного духу, засудження жорстокості панів, хабарництва чиновників.

На сюжетній основі поеми Вергілія розвинута нова тема, показане життя й побут різних суспільних верств, у тому числі й простого люду, чого раніше не було. Це твір про славну козацьку старовину, тут згадуються часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, Запорозька Січ, а Еней і його троянське військо- запорожці зі своїм кошовим.

Найголовніше, що у переробці Котляревський вдався до української мови, яка була заборонена. У своїй переробці І. Котляревський скоротив оповідь Вергілія рівно удвоє. Події розгорнув у тій самій сюжетній послідовності: прибуття Енея з троянцями в Карфаген, мандри в Сицилію, подорож у пекло, троянці, налякані можливим перетворенням на острові Цирцеї(алегоричний образ, у якому присутній натяк на царювання Катерини 2), повертають на Латинську землю, війна латинян і троянців, поєдинок троянців з рутульцями.

Котляревський зміщує акценти на вчинки людини, батьками якої стали земний Анхиз і божественна Венера. Пафос нового заперечує старі ідеали: земне життя виступає змістовнішим від божественного. Котляревський гостро сатирично змальовує дійсність, з повчаннями й настановами, прагне до всебічної оцінки подій та образів. Наприклад, «олімпійці», жриця Сивіла, наближені Латина -це два полюси, які однак взаємодоповнюючі в характеристиці помісного українського панства.

Новаторство Котляревського полягає у зображенні картин пекла й раю. Суспільні вади панства, старшин, духівництва ставляться в один ряд із моральними якостями людей, вадами характеру.

Українськомовна пародія звучить життєрадісно. Поема І. Котляревського "Енеїда" ознаменувалася репрезентацією української національної ідентичності. Саме комедійний жанр дозволив в ігровій манері торкнутися серйозних тем, які раніше передбачали суто офіційний тон.