Білет№1

1.Головні складові літ.Життя кін.18 ст.

У кінці 18 ст. укр. літ. пов’язана з суспільним життям. Наприкінці 18 ст., коли почався процес національного відродження, українська етнолінгвістична територія, перебувала в межах двох багатонаціональних імперій: Російської та Австрійської. Духовна культура українського розвивалась в умовах постійних утисків з боку цих двох імперій. Складна політична ситуація відзеркалена в творах тієї доби. Укр.літ. кін.18 ст. стала чинником збереження української культури. Письменники апелюють до фольклору-оберегу національної свідомості українців. Виникає низка нових жанрів, тем і образів. Серед жанрів належить виділити сатиричний вірш, оду, пісню, поему, віршовану байку. Хронологічно поєднуються класицизм, сентименталізм, а також такі культурні епохи, як просвітництво й романтизм. Соціально-політична сатира XVIII ст., представлена творами Інока Якова, Іринея Фальківського та Василя Довговича.

Своєрідність літературного життя формує п'ять чинників: - виникнення нових потужних центрів освіти в Україні; - поява нових періодичних видань; - вихід у світ видань творів українських письменників цієї епохи; - пробудження і розвиток літературно-критичної та літературознавчої думки;- фіксація традицій усної народної творчості у фольклорних збірниках.

Українську літ. від кін. 18 ст. і до поч. 20ст. називають «новою». "Батьком української літератури " часто називають Івана Котляревського. І це не випадково, бо поема Котляревського "Енеїда" (вперше побачила світ у неповному виданні у 1798 році) була першою поемою, написаною українською літературною мовою. Цим твором українська література підтверджує свій зв'язок із західноєвропейською літературною традицією, із літературою античної доби, із світовою літературою від найдавніших у ній часів. Це пародійний твір, бурлеско - травестійна поема, переробка поеми римського поета Вергілія, в якій Котляревський дав широку картину народного життя, з його додатним і від'ємними сторонами.

Григорій Квітка - Основ'яненко відомий як засновник української художньої прози. Можна виділити дві основні стильові течії в прозі Г. Квітки: сентименталізм (твори "Маруся", "Сердешна Оксана", "Щира любов") та початок романтизму (повість " Конотопська відьма").Протиставленням побуту України попередньої епохи і сучасного письменнику Г. Квітка у романі "Пан Халявський", 1839 р. на прикладі трьох поколінь переконливо виявляє, якими незначними є відміни у психології, поведінці панства та способі його існування.

2.Еволюція образу Енея в «Енеїді» Котляревського.

Однією з особливостей побудови образів "Енеїди" є те, що перша характеристика героїв тут, як правило, негативна. Але характеристика Енея згодом вирівнюється, і далі йде по висхідній, а характеристика образів латинців, як призвідців до війни, повзе по кривій униз. Важливу роль у становленні героя відіграє випадок у його житті, саме він витворив із "парубка моторного", який "завзятіший од всіх бурлак” сміливого воїна, командувача військом, здатного керувати ним, та робити це і в державі.

Діяльна активність - ось головна характеристика Енея. Ніколи не бачимо його бездіяльним, навіть під час гостини у Дідони він сповнений піднесеної діяльності. Непогамованість руху змушують героя безнастанно іти далі

й далі. Еней мандрує у пекло, виконує нелегку працю, що виявляє в ньому особистість, яка слідує не лише приписам почуттів, але й приписам розуму. Еней, стає виразніший своєю красою, відповідно до класицистичних тенденцій твору.

Зовнішній рух Енея: Троя - Карфаген – Кумська. У війні він виріс і постарів."Зовнішній", подієвий ряд змушує Енея дедалі серйознішати, розважливіше, виваженіше діяти. У герої зростають і переважають риси доброчесності, він може повністю володіти ситуацією, це запорука щастя героя.Але автор не ідеалізує героя, бо об’єктивне ніколи не буває однобічним.