36.Масонство як явище культури: загальна характеристика.

Масонство (франкмасонство, вільне мулярство) з одного боку – це певна система світогляду, з іншого боку – всесвітнє братство, всесвітній Орден. Одним з найбільш поширених визначень масонства є „система моралі викладена в алегоріях та проілюстрована символами” Саме слово масон означає „каменяр” або „муляр”.Масонські ложі спочатку були ложами (цехами) будівельників, що займались будівництвом храмів. З часом поряд з справжніми будівельниками (так званими „оперативними масонами”) в ложах стали з’являтися люди, які безпосередньо не будували церковні будівлі, але мали на меті будівництво духовного символічного Храму, їх стали називати „спекулятивними” Давні правила, яких дотримується масонство називаються ладмарками Одна з ладмарок встановлює, що ладмарки не можуть бути змінені. Отже правила на яких побудовано масонство залишаються незмінними з давніх давен.Одним з авторитетних джерел традиційного масонського права є Конституції Андерсона, які опубліковані Великою Об’єднаною Ложею Англії 25 березня 1722 р. Крім того Великі Ложі мають свої власні Статути та Конституції.Масоном може стати віруючий повнолітній (зазвичай від 21 року) чоловік. Жінки не приймаються. Давня масонска традиція встановлює що кандидат має бути людиною „вільною і доброї слави” У давнину, у середньовіччі „бути вільним” розуміли буквально. Тепер це розуміють дещо ширше: масон повинен бути людиною самостійною і незалежною не тільки у матеріальному, але й духовному, інтелектуальному значенні, здатний самостійно мислити і приймати самостійні рішення. Кандидат має пройти численні перевірки, і довести щирість свого бажання стати вільним муляром, готовність виконувати обов’язки які покладаються на масона, прагнення до духовного та інтелектуального розвитку. За масонськими правилами, не може бути прийнятий кандидат, який хоче вступити до братства керуючись мотивами матеріальної вигоди, кар’єри, а також простою цікавістюДо основних масонських символів належать Всевидяче Око, циркуль і косинець, камінь, молоток, кельма. Взагалі, широко використовуються в символічному значенні знаряддя праці мулярівНа сьогодні в Україні існує регулярна Велика Ложа України, яка об'єднує п'ять лож:«Три Колони» в Києві «Каменяр» у Львові «Золота Акація» в Одесі «Світло», у Львові «Імхотеп до Полум'яної Зорі» в Івано-Франківську . Ложа «Три Колони» взяла ім'я однієї з численних українських лож, що була утворена приблизно двісті років тому. Зараз її офіцери використовують під час робіт кольє, що були збережені у Франції, і зокрема те, що колись носив Симон Петлюра, Президент Української Республіки та Великий Майстер Великої Ложі України до 1922 року.Відомі масони: Олександр Пушкін ,Вольтер ;Вольфганг Амадей Моцарт ;Франклін Рузвельт, президент США з 1933 по 1945 ; Вінстон Черчилль ; Георг VI, король Великобританії з 1936 по 1952.

37. Внесок Т.Г. Шевченка в розвиток укр. Культури. Творчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку укр. культури. Ім'я Шевченка вперше стало відомим на просторах Російської імперії, коли півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка «Кобзар». Природа дуже щедро обдарувала юнака – в нього було два покликання: художника і поета. Почав він творчий шлях як художник, здобув визнання вже в молоді роки, а в кінці життя йому було надано звання академіка. Але переважало в нього основне покликання – поета.Уже в перші проби пера Шевченка зі своєю народністю, емоційністю були включно новим явищем в укр. культурі.Безперечно, у раннього Шевченка є дещо спільне з романтичною поетикою. Але ніколи, навіть у молоді роки поет не втрачав своєї власної індивідуальності.Весь «Кобзар» нерозривно зв’язаний з народною творчістю. Це цілком природно і зрозуміло. Поет виріс з українського фольклору й ніколи цих зв’язків не проривав.Завжди відчуваючи нерозривний зв'язок з народом, поет сміливо черпав з усної творчості ідеї, сюжети, образи, ритміку.Засвоївши всі багатства передової людської думки, Шевченко піднісся на таку височінь, з якої міг повести народ за собою, показати йому шлях до визволення.Різкого зламу у світогляді Шевченка не сталося – поет був і залишився мужицьким демократом, але демократизм цей набув більш чітких, революційних сил. Так само він залишився народним поетом, виразником дум і прагнень трудящого люду, але й з'являється дещо нове. Він по-новому переосмислює і минуле, і сучасне. Творчість останнього періоду життя стала найвищим етапом в розвитку поета. Безсмертя творчості Шевченка полягає в тому, що найпередовіші для того часу революційні ідеї було втілено в геніально просту поетичну форму.Саме смерть Кобзаря і поховання його на Чернечій горі біля Канева стали фактором революційного руху. Він був основоположником нової укр. літератури, нової укр. культури в цілому.Розкрито велич і геніальність народного поета, рівного якому ще не знав світ.Творчість великого Кобзаря належить до вічно живих явищ, які не спиняються на тій точці, на якій застала їх смерть, але далі розвиваються вже в свідомості суспільства.

38.Укр. музична культура і обр.мист-тво в 2 пол. 19 ст. Характерним для українського образотворчого мистецтва другої половини XIX ст. було становлення його на позиціях реалізму, народності, життєвої правди. На розвитку художнього життя в Україні, на утвердженні демократичних тенденцій у живопису позначилась діяльність Товариства пересувних художніх виставок "передвижники. Членами його були багато українських митців. Високої професійної майстерності українські художники набували в Петербурзькій Академії мистецтв. В Одесі, Харкові, Києві відкрилися малювальні школи (згодом училища). В українському живопису чітко окреслились і набули специфічних ознак усі жанри. Під впливом демократичних тенденцій у розвитку культури на перше місце висувається побутовий жанр, який безпосередньо відображає життя народу. Художники прагнуть осмислити нового героя часу, нові відносини, що складаються в суспільстві, знайти й утвердити нові мистецькі цінності. Зростання інтересу до минулого України, до національно-визвольної тематики зумовило піднесення історичного жанру. Живописцями, які піднесли український побутовий жанр на високий рівень, були продовжувачі демократичних традицій Т.Г. Шевченка — Л.М. Жемчужников, І.І. Соколов, К.О. Трутовський. Історичний жанр в українському мистецтві ще не відзначався широтою тематики. Художники здебільшого вдавалися до героїчної історії козацтва Пейзажний жанр представлений насамперед у творчості видатного українського художника-реаліста С.І. Васильківського Найцікавіше у його доробку — твори, присвячені рідній природі, — "Козача левада", "Залишки вікового лісу", "Степ на Україні", "Ранок" та ін. Чарівність рідної землі прагнув розкрити у своїх пейзажах К.Я. Крижицький (1858—1911) — "Хутір на Україні", "Перед грозою", "Лісові далі", "Косарі на Україні", "Жнива".Завдяки зусиллям передових діячів культури великі зрушення відбулися і в галузі розвитку музичної культури. Один з таких поштовхів дали українські драматичні професійні трупи, що широко пропагували українські народні мелодії, здобутки професійної музики, самотужки ставили оперні спектаклі Великим надбанням українського мистецтва стало формування самобутньої композиторської школи. Уже в перший пореформений рік славетний співак С.С. Гулак-Артемовський завершив створення першої української опери "Запорожець за Дунаєм", Перлиною української класики стала виразна музична картина з народного життя "Вечорниці" П.І. Ніщинського Цілу епоху в музичному житті України становить творчість М.В. Лисенка великого українського композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого хорового диригента, педагога, музикознавця і активного громадського діяча демократичного напряму. Йому судилося стати основоположником української класичної музики.Із народнопісенними джерелами пов'язана творчість одного з перших українських композиторів-професіоналів Галичини М.М. Вербицького Йому належать хорові твори "Заповіт" на вірші Т.Г. Шевченка, "Поклін" на вірші Ю. Федьковича, музика до театральних вистав, близько десяти симфоній-увертюр. Широкою популярністю на західноукраїнських землях, зокрема на Північній Буковині, користувалася музика І.І. Воробкевича Важливою сферою діяльності західноукраїнських композиторів слід вважати їх активну участь в громадсько-культурному житті, видавництві підручників з музики тощо.Таким чином, в другій половині XIX ст. українські композитори створили чимало безцінних музичних скарбів, вивели національну музику на новий щабель поступу.

39.Особливості розвитку укр.культ. процесу в умовах боротьби проти самодержавства в 2 пол. 19 ст. У другій половині XIX ст., незважаючи на об´єктивні труднощі значних успіхів досягає українське професійне театральне мистецтво. Значною мірою це пов´язано з появою високохудожніх драматичних творів. Йдеться насамперед про п´єси, створені відомими реформаторами та фундаторами українського театру — М. Кропивницьким , М. Старицький, І. Карпенком. Пореформений період — це час розквіту любительського театру. Аматорські театральні вистави ставили у Києві, Харкові, Одесі, Ніжині, Полтаві та інших містах і навіть селах України. Незважаючи на визнання глядачів та театральних фахівців, життя українського театру цієї доби було складним. У 80—90-ті роки на теренах України активно функціонували поряд з провідними театральними колективами М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського майже 30 невеликих груп. У У західноукраїнських землях перший український театр виник. у Львові при культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда». Його засновником став режисер та актор О. Бачинський. Розвиток літератури та театру в другій половині XIX ст. надав потужного імпульсу процесу творення національної музики .C.Гулак-Артемовський створює першу національну українську оперу «Запорожець за Дунаєм», в основу якої покладено сюжет, підказаний М. Костомаровим.Найпомітнішою постаттю в музичному житті України цієї доби був М. Лисенко, він обробив та опублікував понад 600 народних пісеньУ західноукраїнських землях на ниві музичної творчості плідно працювали М. Вербицький, І. Лавровський. Український живопис цієї доби представлений різними жанрами. Видатним майстром побутового жанру був М. Пимоненко.У пейзажному Г. Світлицький, Найяскравішою зіркою пейзажного жанру в цей час був C. Васильківський, Його пензлю належать «Козача левада»,Менш поширеним був портретний живопис, хоча в цьому жанрі працювали відомі майстри М. Пимоненко. У західноукраїнських землях у побутовому жанрі творили Є. Максимович, Е. Бучевський, у пейзажному — Т. Романчук, А. Монастирський, Характерними для розвитку архітектури в другій половині XIX ст. були великі масштаби забудови; застосування нових технологій та матеріалів (бетон, залізо, залізобетон тощо); втрата єдиного архітектурного стилю.У західноукраїнських землях панує «віденське бароко». Саме цей архітектурний стиль покладено в основу побудови будинку Купецького зібрання Отже, українська культура в другій половині XIX ст. розвивалася в умовах розгортання буржуазних реформ, територіальної роз´єднаності українських земель, Всі ці та інші чинники залишили помітний відбиток у культурній сфері цієї доби, зумовивши появу та розгортання суперечливих тенденцій та явищ. центрах і товариствах, координації досліджень, ефективного обміну інформацією, що дало можливість вченим, які працювали в Україні у багатьох галузях науки, досягти світового рівня.Розвиток літератури характеризується різноманітністю художніх напрямів, індивідуальних стилів письменства, появою нових тем і проблематики, демократизацією та гуманізацією літературного процесу, ускладненням художніх форм, політизацією літературної творчості. В українському театрі цієї доби уживаються тенденції побутовізму, романтизму, сентименталізму, реалізму тощо. Формується школа режисури та акторської гри, виникають театральні аматорські колективи, з´являються високохудожні драматичні твори. У музиці та живописі стверджуються принципи реалізму та народності, а в архітектурі набуває поширення еклектизм.Загалом розвиток української культури в другій половині XIX ст. став логічним продовженням духовних пошуків народу попередньої доби, спробою врахувати здобутки світового досвіду, своєрідною предтечею культурного оновлення XX ст.