34. Декабризм в україні, його політична програма.

Декабристський рух – суспільне явище, що виникло в результаті соціально-економічного, політичного, культурного розвиту Росії кінця ХVІІІ – першої чверті ХІХ ст. Він знаменував початок глибокої кризи старого феодально-кріпосницького самодержавного ладу.

В тяжкий час довелось діяти декабристам. Вони були першопрохідниками революції, засновниками визвольного руху, шукачами шляхів до свободи і оновлення Росії, пригнобленої самодержавним деспотизмом і придушеної кріпосним правом.

Таємні організації дворянських революціонерів діяли протягом десятиріччя (116 – 1825), зростали чисельно, удосконалювали програми і тактику боротьби, зуміли втягти в її русло сотні передових людей переважно з дворян і тисячі солдатів, колишніх селян. Але декабристи виступили тоді, коли в країні ще не склалась революційна ситуація. Незважаючи на дворянську обмеженість, помилки і промахи, нерозуміння об’єктивних законів розвитку суспільства, декабристи були безумовно революціонерами і внесли визначний вклад у розвиток визвольного руху в Росії та Україні.Повстання декабристів – перший організований і цілеспрямований штурм самодержавно-кріпосницького ладу передовими силами суспільства. Декабристи, започаткувавши перший етап визвольного руху, спонукали до активної революційної боротьби нове покоління діячів, сприяли загальному пробудженню народу.Декабристи ставили великі і складні завдання – здійснити буржуазно-демократичні перетворення в країні. Вони готували соціальну революцію, але без участі народу, і цим прирікали її на невдачу. Повстання декабристів, як і багато інших військових виступів у країнах Європи, зазнало поразки. Але справа декабристів не загинула. Їх визвольні ідеї і традиції сприйняло нове покоління, яке й надалі розвивало програму боротьби за оновлення держави. Центральним питанням соціально-економічної програми декабристів було знищення кріпацтва. Декабристи гостро критикували кріпосницький лад, який гальмував розвиток продуктивних сил країни. Вони були прихильниками переходу до нової економічної системи, що грунтувалася б на особистій і господарській свободі, на приватній власності та вільнонайманій праці.Програма декабристів об’єктивно була буржуазною, спрямованою на знищення феодального ладу з його становими привілеями та на формування капіталістичних відносин. Проте суб’єктивно декабристи не були ідеологами буржуазії, як не були й ідеологами селянства, інтереси котрого певною мірою відображали.

35.Київські романтики і Кирило-Мефодіївське братство.

Осередком українського романтизму, уже з багатшим на мистецькі засоби і літературні жанри творчим доробком і з виразнішим національним і політичним обличчям, був Київ другої половини 1830—40-хpp. з М.Максимовичем, П.Кулішем, Т.Шевченком, автором виданого вже 1840 року «Кобзаря», і прибулими туди з Харкова А.Метлинським і М.Костомаровим. Філософський романтизм членів цього гуртка і близьких до нього тогочасних київських учених, профессорів Київського університету, поєднаний з вивченням української народної творчості і історії та ідеями слов'янофільства вплинув на постання Кирило-Мефодіївського братства з його виробленою М.Костомаровим романтично-християнською програмою— «Книгами Битія українського народу» і, з другого боку, дав нову за поетичними засобами і діапазоном політичного мислення поезію Т.Шевченка з його візією майбутньої України. Літературними трибунами цього етапу українського романтизму були альманахи: Киевлянин» (1840, 1841, 1850) М.Максимовича; «Ластівка» (1841) Є.Гребінки; «Сніп» (1841) О.Корсуна; «Молодик» (1843, 1844) І.Бецького; «Южно-Русский сборник» (1848) А.Метлинського.

Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845— січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення братства виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич.Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія.У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.Восени 1846 року загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб.Програма.Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти.Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).Розгром товариства. Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847року за доносом провокатора Олексія Петрова діяльність братства була викрита, а члени заарештовані.Слідство у справі кирило-мефодіївців тривало з 18 березня до 30 травня 1847 року в Петербурзі.