5.Договір простого товариства як різновид договору про спільну діяльність. Відмінності договору про спільну діяльність від засновницького договору.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає, що спільна діяльність без створення юридичної особи може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ч. 2 ст. 1130 ЦК). Діяльність щодо створення юридичної особи здійснюється шляхом об'єднання осіб або об'єднання майна на основі установчих документів (див. § 2 Гл. 12 цього посібника).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний.

Характерні риси договору простого товариства:

• об'єднання двох і більше осіб без створення юридичної особи;

• спільна мета діяльності;

• формування спільної часткової власності товариства за рахунок вкладів кожного учасника;

• здійснення дій, необхідних для досягнення мети товариства.

Істотними умовами для договору простого товариства є:

1) мета діяльності товариства;

2) розмір та порядок внесення вкладів учасників;

3) спільна діяльність учасників, їхні права та обов'язки.

У сфері господарювання засновницькі договори вважаються різновидом договорів про спільну діяльність.

Разом з тим, між ними є суттєві відмінності:

по-перше, у меті укладення: договір про спільну діяльність укладається для досягнення будь-якої спільної для всіх його сторін мети, що не суперечить законові, і припиняється у зв’язку із її досягненням; засновницький договір укладається для створення юридичної особи і з досягненням цієї мети, як правило, не припиняється;

по-друге, у предметі регулювання: договір про спільну діяльність не визначає правового статусу юридичної особи; засновницький договір же регулює правовий статус створеної на його підставі юридичної особи;

по-третє, у правовому режимі власності: на підставі договору про спільну діяльність виникає право спільної часткової власності його учасників, а на підставі засновницького договору – право приватної власності створеної юридичної особи.

• Таким чином, відповідно до ст. 1130 ЦК України засновницький договір не належить до групи договорів про спільну діяльність.

6.Поняття та види неустойки

Неустойка

- Ч.1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або

інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Види неустойки

Залежно від співвідношення права на стягнення неустойки з правом на відшкодування збитків розрізняють чотири види неустойки. В українському законодавстві це знайшло закріплення в ст. ст. 204, 253, 356 ЦК України. Отже, виділяють:

– залікову, що не виключає права вимагати відшкодування збитків, але не в повному об’ємі, а лише в частині, не покритій неустойкою (ст. 356 ЦК України);

– штрафну або кумулятивну, при якій збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (ст. 253 ЦК України);

– альтернативну, коли по вибору кредитора можуть бути стягнуті або неустойка, або збитки;

– виключну, коли допускається стягнення тільки неустойки (ч. 2 ст. 204 ЦК України).

Залікова неустойка застосовується в усіх випадках, якщо законом чи договором не передбачено інших видів неустойки.

Екзаменаційний білет № 25