- •Екзаменаційний білет № 24
- •Установчі документи юридичних осіб та їх значення.
- •2.Поняття та порівняльна характеристика речового та зобов‘язального права.
- •3.Способи припинення юридичних осіб.
- •4 .Забезпечення виконання зобов‘язання.
- •5.Договір простого товариства як різновид договору про спільну діяльність. Відмінності договору про спільну діяльність від засновницького договору.
- •6.Поняття та види неустойки
- •Категорія «підприємство» у вітчизняному праві (проблеми цивільного та господарсько-правового тлумачення).
- •2 .Порівняльна характеристика права спільної часткової та спільної сумісної власності
- •3.Принципи та умови виконання зобов’язань
- •4.Поняття та види реорганізації юридичних осіб.
- •5.Договір банківського вкладу (поняття, суб’єкти, зміст). Види вкладів та права вкладників за договором банківського вкладу.Доробити
- •6. Завдаток та притримання як способи забезпечення зобов’язання
- •Екзаменаційний білет № 26
- •Майнові блага як об‘єкти цивільних прав. Майно.
- •2 Поняття, сутність та види цивільно-правового захисту права власності та інших речових прав.
- •3.Види юридичних осіб за законодавством України
- •4.Правові наслідки порушення зобов‘язань та відповідальність за порушення зобов’язань
- •5.Договір управління майном (загальна характеристика).
- •6. Порука та гарантія як способи забезпечення зобов’язання (порівняльна характеристика)
- •Поняття, види та характеристика об‘єктів цивільних прав.
- •Особливості правосуб‘єктності держави як учасника цивільних правовідносин.
- •3 .Умови витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикації).
- •4.Характеристика договору транспортного експедирування.
- •5.Поняття та система деліктних зобов’язань.
- •6.Договір ренти: поняття, форма, предмет, відмінності від договорів купівлі-продажу, дарування та найму
- •Поняття та види речей, їх характеристика.
- •Підстави та порядок ліквідації юридичних осіб.
- •Сервітути: поняття, види, підстави виникнення, природа сервітутних прав
- •Особливості зобов’язань по відшкодуванню шкоди, завданої життю та здоров’ю. Види шкоди, яка відшкодовується у таких зобов’язаннях.Доробити
- •Поняття та відмінності договорів: позики, кредиту та комерційного кредиту
- •Сутність принципу свободи договору та його вияви у нормах цивільного законодавства
- •Екзаменаційний білет № 29
- •Поняття представництва, його суб’єкти та форми здійснення.
- •Дії як об‘єкти цивільних прав.
- •Порядок реєстрації та захисту права інтелектуальної власності.
- •Особливості відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
- •Поняття та види договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Поняття та предмет комерційної концесії.
- •Поняття та види договорів найму. Предмет та форма договору найму
- •Екзаменаційний білет № 30
- •Особисті немайнові права як об‘єкти цивільних прав.
- •2.Особливості правового статусу держави та територіальних громад як суб‘єктів цивільних правовідносин.
- •5.Поняття та основні елементи договору зберігання. Спеціальні види договорів зберігання.
- •6.Зміст договору в цивільному праві. Значення істотних умов договору
Дії як об‘єкти цивільних прав.
Об'єктами цивільних прав можуть бути дії іншої особи. Проте, не будь-які дії, а лише такі, внаслідок яких створюється певна річ, матеріальне благо. Термін «дія» уцивільному праві має інше значення. Так, за договором купівлі-продажу продавець і покупець вчиняють дії по передачі купленного майна і сплаті за нього грошових сум. Але такі й подібні дії не можна розглядати як об'єкт права, бо вони: а) є підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин; б) можуть бути за дорученням правомочних осіб вчинені іншими особами.
Дії, як об'єкти цивільних прав, безпосередньо спрямовані на створення певних матеріальних благ і не можуть бути відокремлені від самої зобов'язальної особи. Серед дій як об'єктів цивільних прав особливе місце посідають послуги - певна діяльність, яка створює не річ, а благо для задоволення суспільних потреб. За допомогою послуги досягається певний немайновий результат, що сам по собі є благом, має споживну вартість і стає об'єктом цивільного права.
Розрізняють три види послуг: фактичні (договір схову, договір перевезення); юридичні (договір доручення, договір комісії); комплексні послуги, в яких поєднуються юридичні і фактичніпослуги, наприклад, договір експедиції.
Порядок реєстрації та захисту права інтелектуальної власності.
для суб'єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:
1) визнання права (це може бути визнання права інтелектуальної власності, визнання права використання відповідного об'єкту тощо);
2) визнання правочину недійсним (наприклад, визнання недійсним ліцензійного договору);
3) припинення дій, які порушують право (припинення використання твору без згоди його автора);
4) відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого накладу літературного твору);
5) примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов'язку за договором про видання твору);
6) зміна правовідношення (зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця);
7) припинення правовідношення (дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення);
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може також захистити цивільні права та інтереси, пов'язані з інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захисту права інтелектуальної власності та постановивши рішення
Особливості відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Під джерелом підвищеної небезпеки звичайно розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. У Цивільному кодексі України наведено приблизний перелік осіб і організацій, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення: володільці транспортних засобів, транспортні організації, промислові підприємства, будови та ін. Виходячи з цього переліку, неважко скласти уявлення про джерела підвищеної небезпеки. Це -- різні транспортні засоби (локомотиви, автобуси, трамваї, тролейбуси, автомашини тощо), устаткування промислових підприємств (верстати, механізми, конструкції), будівельна техніка (бульдозери, екскаватори, баштові крани). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі права власності, іншого речового права володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особливість відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, полягає і в тому, що зобов'язання з відшкодування шкоди завжди покладається на володільця цього джерела підвищеної небезпеки. Володільцем джерела підвищеної небезпеки, який несе перед потерпілим відповідальність за завдану шкоду, визнається юридична чи фізична особа, якій належить джерело підвищеної небезпеки на певній правовій основі і яка здійснює його експлуатацію (володіння, користування, зберігання, транспортування тощо). Володільцем джерела підвищеної небезпеки є той, хто здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі належного йому права власності (права спільної власності), права володіння та користування джерелом підвищеної небезпеки на підставі договору підряду, оренди, доручення та інших договорів. Права володіння й користування таким джерелом ґрунтуються на адміністративному акті чи іншій правовій підставі. Особою, відповідальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, також визнається особа, яка самочинно (протиправне і винно) заволоділа джерелом підвищеної небезпеки.