3. Сервітути: поняття, види, підстави виникнення, природа сервітутних прав

сервітут — це право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і в установлених межах. Призначення сервітуту — дозволити суб'єкту сервітутного права користуватися природними властивостями речі, стосовно якої встановлено сервітут.

Суб'єктами сервітутних правовідносин є власник або законний володілець речі та суб'єкт сервітутного права на цю річ (сервітуарій). зобов'язаною особою може бути як власник, так і будь-який законний володілець цього майна.

Об'єктом сервітуту є нерухомість, яка належить на праві власності іншій (не тій, що претендує на сервітут) особі.

 ЦК визнає існування 2 видів сервітутів — земельних (або предіальних) та особистих (персональних). Підставою для поділу тут є спосіб визначення особи сервітуарія.

Характерними рисами земельного сервітуту є:

1) наявність ніби "відносин між ділянками";

2) такі відносини є тривалими — зазвичай сервітути встановлюються на тривалий строк або взагалі без зазначення строку;

3) такий сервітут є неподільним: при поділі ділянки сервітутне право зберігається в цілому.

Характерними рисами особистого (персонального) сервітуту є те, що він:

1) не лише пов'язаний з певним майном, але й належить певній особі;

2) обмежений строком: довічно належить певній особі і припиняється її смертю, якщо самим сервітутом не було встановлено коротший строк;

3) не має зобов'язально-правового характеру, оскільки серві-туарій зберігає права на чуже майно і у випадку переходу його до третьої особи, тобто сервітут "слідує" за речами.

Встановлення сервітуту можливе за: 1) договором; 2) законом; 3) заповітом; 4) рішенням суду

Емфітевзисом є довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї

Суперфіцій — це довгострокове, відчужуване та успадковуване право користування земельною ділянкою, переданою відппатно чи безоплатно особі для будівництва та експлуатації на ній будівель та споруд, на які в останньої виникає право власності.

4. Особливості зобов’язань по відшкодуванню шкоди, завданої життю та здоров’ю. Види шкоди, яка відшкодовується у таких зобов’язаннях.Доробити

Заподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичної особи породжує відповідний обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду. Однак порівняно із загальними умовами відшкодування заподіяної шкоди цей вид деліктних зобов'язань наділений цілою низкою специфічних ознак. Насамперед протиправність діяння полягає у тому, що будь-яке діяння, яким заподіюється шкода життю та здоров'ю фізичної особи, як правило, презюмується протиправним. Це зумовлюється тим, що життя та здоров'я фізичної особи визнаються вищою соціальною цінністю і не можуть бути пошкоджені, а правовідносини, які опосередковують відповідні блага, мають абсолютний характер.

5. Поняття та відмінності договорів: позики, кредиту та комерційного кредиту

Поняття договору позики.

Згідно зі ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір кредиту

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК).

За комерційного кредиту в договорі зазначається положення, згідно з яким одна сторона надає іншій стороні відстрочення або розстрочення виконання певного обов'язку (оплати товарів, передачі майна, виконання робіт). Надання такого кредиту пов'язане з тим договором, умовою якого воно є. Комерційним кредитуванням можна вважати будь-який незбіг у часі зустрічних обов'язків за укладеним договором, коли товари поставляють (роботи виконують, послуги надають) раніше їх оплати, або платіж здійснюють раніше за передачу товарів (виконання робіт, надання послуг).

Як правило, комерційний кредит не потребує юридичного оформлення в окремому документі та існує в силу однієї з умов основного договору. Проценти, що стягуються за користування комерційним кредитом (в тому числі суми авансу, попередньої оплати), є платою за користування грошовими коштами. Якщо в основному договорі, за яким має бути виконано зобов'язання з оплати товарів, виконання робіт, надання послуг, не встановлено спеціальних умов щодо комерційного кредиту, то до нього застосовують положення ЦК щодо договору кредиту. Виключається також застосування до умов про комерційний кредит положень ЦК щодо кредитного договору в разі, якщо це суперечить суті основного зобов'язання (наприклад, положення ст. 1056 ЦК щодо можливості односторонньої відмови від надання кредиту не може бути застосовано до комерційного кредиту).