Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне 24-30.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
83.68 Кб
Скачать

Екзаменаційний білет № 24

  1. Установчі документи юридичних осіб та їх значення.

  2. Установчий договір юридичної особи укладається між її за­сновниками. У випадках, передбачених законодавчими актами, юридична особа може діяти на основі положення1 про організації відповідного виду.

  3. В установчих документах повинно зазначатися: наймену­вання юридичної особи, місце її знаходження, цілі та предмет діяльності, склад і компетенція органів, а також інші відомості, передбачені законодавчими актами щодо юридичних осіб від­повідного виду.

  4. В установчому договорі засновники зобов´язуються створити юридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності по її створенню, умови передачі в її володіння, користування, розпо­рядження свого майна та участі в її діяльності. Договором виз­начаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків, управління діяльністю юридичної особи, ви­ходу засновників з її складу.

  5. Установчий договір укладається його учасниками, а статут затверджується.

  6. Стадію розробки і затвердження установчих документів мож­на назвати підготовчою стадією створення юридичної особи. Піс­ля неї наступає реєстраційна стадія.

  7. Реєстраційна стадія починається зверненням засновника до компетентного органу із заявою про державну реєстрацію юри­дичної особи. Реєстрацію юридичних осіб здійснюють викон­коми районних (міських) рад, а також Міністерство юстиції України чи його органи на місцях, які реєструють новостворені громадські організації як юридичні особи.

  8. У випадках, передбачених законодавчими актами, досить од­нієї стадії - реєстраційної. Юридична особа вважається створе­ною з моменту її державної реєстрації.

2.Поняття та порівняльна характеристика речового та зобов‘язального права.

Зобов'язання є одним з видів цивільних правовідносин і мають усі ознаки останніх. Разом з тим, вони мають і специфічні риси, що дозволяють виокремити їх із загальної сукупності цивільних правовідносин і, зокрема, відокремити від речових відносин.

До визначальних ознак зобов'язальних правовідносин можна віднести:

1) те, що сторонами зобов'язання є конкретно визначені особи: кредитор — особа, якій належить право вимоги, і боржник (дебітор) — особа, яка несе обов'язок, відповідний праву вимоги кредитора. Цим зобов'язання (відносні правовідносини) відрізняються від абсолютних правовідносин (правовідносин власності тощо), в яких уповноваженій особі протиставлене не конкретне коло зобов'язаних осіб, а "усі й кожен";

2) те, що об'єктами зобов'язальних правовідносин можуть бути дії, пов'язані з передачею майна, виконанням робіт тощо, або утримання від здійснення дій, в той час як об'єктами речових правовідносин є речі;

3) те, що здійснення суб'єктивного права кредитора у зобов'язальних правовідносинах можливе тільки у разі здійснення боржником дій, що складають його обов'язок, тоді як у речових правовідносинах уповноважена особа може здійснювати свої суб'єктивні права самостійно, не звертаючись за допомогою до інших осіб;

4) те, що зобов'язання опосередковують динаміку цивільного обігу. Речові права — це його статика.

Речове право — це право, яке забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом впливу наріч без участі інших осіб. Тобто задоволення охоронюваних законом інтересів власника здійснюється шляхом взаємодії з належними йому речами при забезпеченні відповідної поведінки з боку третіх осіб. Речові права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речових прав інших уповноважених осіб на це майно, якщо інше не передбачено законом або договором. Речовими правами є право власності; володіння; сервітутні права; емфітевзис; суперфіцій; застава та інші права на чужі речі. До прав на чужі речі відносять: володіння як окремий цивільно-правовий інститут, сервітути, або право обмеженого користування чужою річчю чи майном; емфітевзис та суперфіцій як правові форми користування чужою землею; нарешті, заставні права, які також мають речовий характер, хоча й виконують забезпечувальну функцію виконання зобов'язань

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]