«Сестра»

Цей твір є свідченням закоханості Марка Вовчка в жінку-українку, зокрема селянку. Читаючи оповідання, ми відчуваємо незвичайну лагідність, глибоку щирість, хвилюючу задушев­ність, своєрідну печаль, поєднану з чарівною ніжністю й чут­ливістю. Оповідання, пройняте глибоким гуманізмом, взяте з повсякденного життя українського селянства, відзначається простотою сюжету і незвичайною художністю.

Як і в інших «Народних оповіданнях», розповідь ведеться від першої особи, тому автор зовсім не помітний і ні в чому не відчутний, завдяки чому зміст твору сприймається читачами з цілковитою безпосередністю. Сестра розповідає сама про себе правдиво, спокійно-лагідно, задушевно, з глибокими пережи­ваннями, тихим смутком і чарівною наївністю. Тільки внаслі­док глибокого знання письменницею народного життя міг з'явитися такий правдивий і високохудожній твір, таке мис­тецьке уособлення тогочасного життя. Тут і короткочасні ра­дощі молодого життя, і багаторічне бідування по сусідах і наймах, і пекуча скорбота, і повсякденні важкі думи.

Оповідання «Сестра», якою відкривається збірка «Народні оповідання», є своєрідним заспівом, в якому Марко Вовчок висловила свої погляди на український етнос. Безіменна ге-роїня-оповідачка — це привабливий образ безправної, покрив­дженої, тяжко знедоленої, але водночас високоморальної, бе­змежно доброї, чесної, справедливої жінки. Це людина великої духовної сили: вона здатна перенести безліч злигоднів і жодного разу не зігнеться під їх вагою, а головне — Сестра не втрачає почуття людської Гідності й віри в Людину навіть у найтяжчі хвилини свого стражденного життя. Хоч брат її і приязний, і щирий, але на перешкоді сердечних взаємин між братом і сестрою стала братова — черства й скупа, горда й несправед­лива жінка. Хоч чимало прикрого зазнала сестра від неї, але любові до брата не зрадила: усе своє гірке життя, всю працю своїх мозолястих рук присвятила йому, її серце сповнює без­межна любов до брата і його дітей. І ця любов допомагає знести наругу, образи невістки, знущання панів. «Найнялась, як продалась»,— сумно зітхаючи, говорить сестра про свою гірку наймитську долю.

•рат>рач. О кл

305

1 1 «Українська штер;

П*

Головна риса характеру героїні — здатність до самопожерт­ви. Альтруїзм, як відомо, протилежний самолюбству. Уявімо собі, що якби ідея жити в першу чергу не для себе, а для загального добра, для ближнього — лежала в основі моралі кожного члена суспільства, в його родинних, виробничих, гро­мадських стосунках — якою сильною, непереможною була б така нація! В оповіданні висловлена думка, що український селянин ніяк не замкнений у вузькому світі дрібних інтересів. Своїм повсякденним життям він утверджує Добро, Честь і Красу, переконує, що тільки той, кому не чужа повсякденна праця й інтереси інших людей, стане щасливим і виконає головне призначення людини на землі.

Порушена в творі й тема заробітчанства: за шматок хліба продай свої руки й терпи наругу над собою. А заробітчан­ство — це неминучий для бідняка шлях. Взагалі образ дороги у творі символічний. Саме дорога, якою сестра ще молодою пішла в світи з надією знайти кращу долю, і веде її від одних дверей до інших. На тій дорозі вона переконалася, що прості бідаки (вона найперша) завжди людяніші, привіт­ніші за багачів. Образ дороги, що простелилася перед цією вже старою жінкою, напевно, є символом того важкого шля­ху, на який змушена була ставати значна частина нашого народу.

«Народні оповідання» глибоко розкрили неспроможність кріпосництва як суспільного ладу, що несе трудівникам злидні, безчестя та моральні тортури.