Запитання і завдання

1. У чому полягає актуальність, злободенність проблем, поставлених Кот­ляревським у поемі, для наших сучасників? Які з моральних питань твору актуальні ще й на сьогодні?

2. Панько Куліш писав: «Як появився Котляревський із своїм Енеєм, усі зареготали... і той регіт був найстрашнішою пробою нашому писаному слову. Се він глузує з наших звичаїв, з вашої батьківщини». Доведіть, що Куліш не мав рації.

3. Що спільного в «Енеїді» зі «Словом о полку Ігоревім», а що — з посланнями Івана Вишенського?

4. Доведіть, що в описах пекла та раю Котляревський перебуває на боці пригноблених, убогих, калік, всіх знедолених.

5. Визначте ставлення автора до Енея. Що приваблює, а що відштовхує вас у ньому?

6. Простежте розвиток образів троянців. У чому полягав причина цієї метаморфози?

7. Випишіть з поеми в зошити 5—6 крилатих висловів (яких немає у підручнику), приготуйтесь до пояснення їх суті, завчіть їх.

8. Які морально-етичні проблеми поставлені в «Енеїді» та як вони роз­в'язані?

9. Підготуйте письмову відповідь на тему «Думки й почуття, що виникли у мене під час читання «Енеїди».

«Наталка полтавка»

Під розлогою вербою, що наполовину закриває селянську хату, стоїть струнка вродлива дівчина з відрами через плече. Біля неї у шанобливій позі чоловік в одязі чиновника, а з-за дерева виглядає якийсь дідуган. Вдалині — вишневі садки, луки, в'ється річка...

Це опис одного з барельєфів на пам'ятнику Котляревському в Полтаві. Скульптор М. Позен цією картиною відтворив зна­менний факт в історії українського театру, бо саме таку картину побачила в 1819 р. публіка на виставі «Наталка Пол­тавка».

Глядачі були вражені: замість давно обридлих палаців та альтанок, вони побачили милі їхньому серцю краєвиди рідної Надворсклянщини, а замість фальшивої мелодрами чи пустого фарсу — глибоку драму серця простої дівчини-селянки. Тому вистава, як писав сам Котляревський, «була прийнята досить добре в Полтавській, Чернігівській і Харківській губерніях», тільки в Полтавському театрі грали її «не раз, не десять, не сто разів, і театр завжди був повний, захоплення загальне, оплескам не було краю». Дійшло навіть до того, що антре-

110

пренер¹ Штейн викрав текст п'єси з нотами і без дозволу автора ставив її в багатьох містах України.

Один із сучасників Котляревського писав, що «жодна по­вість, жоден твір досі не припав так до душі українцям, як «Наталка Полтавка»; народ засвоїв її пісні».

Було багато таких людей, які знали напам'ять усю п'єсу, яка до надрукування поширювалася в рукописних копіях.

З великим успіхом і не раз вона йшла на сценах Петербурга, Москви, Кишинева, Мінська, Риги, Таллінна, Вільнюса, бага­тьох міст Сибіру, Середньої Азії та Кавказу, її ставили і російські трупи. Під час вистави п'рси у Варшаві на прохання глядачів драму показували двічі rfa день при переповненому залі. Перекладена на литовську «Наталка Полтавка» міцно увійшла до репертуару театрів Литви. Особливим успіхом ця чудова перлина українського театру користувалася у чехів, словаків та болгар — і в перекладах, і в оригіналі вона йшла сотні разів. Згодом «Наталку Полтавку» бачили й вітали Па­риж, Лондон, Загреб, Нью-Йорк, Відень, Сідней, Торонто, Бу­енос-Айрес та інші столиці світу. Кілька пісень із п'єси включив до своїх концертів відомий негритянський співак Поль Робсон, у його виконанні «Сонце низенько» та інші українські пісні Котляревського постійно звучали в найбільших театрах світу. У наш час «Наталка Полтавка» з незмінним успіхом йде на сценах Італії Німеччини, СІЛА, Румунії, Англії, Угорщини, не кажучи вже про слов'янські країни. Фільм «Наталка Полтавка» в Нью-Йорку йшов протягом трьох тижнів, і щодня його відвідувало до 10 тисяч людей. Усі ці факти красномовно засвідчують, що праматір українського театру й драматургії стала міцним над­банням світової театральної й музичної культури.

З часу видрукування «Наталки Полтавки» в 1838 році ми­нуло понад півтора століття, а п'єса й опера (музика М. Ли­сенка) користуються незмінним успіхом. І нині «Наталка Пол­тавка» вабить, чарує нас своєю первозданною свіжістю.

Які ж таємниці знав творець п'єси, що забезпечило їй таке довголіття й нев'янучу красу? Чому пісні з цієї п'єси народ береже, мов святиню? Чим вабить вона навіть чужоземців? Відповідь на ці запитання дасть аналіз п'єси.

Антрепренер

Основним джерелом для написання «На-Джерела талки Полтавки» було життя українського суспільства. Літературознавці стверджують, Що п'єса створена на основі справжнього життєвого факту. Авторові, напевно, були відомі й інші подібні історії, коли дів­чат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх. Другим Джерелом для письменника були українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон...», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна».