Запитання і завдання

1. Що нового з'явилося в поезії Тараса Шевченка 1843 —1847 pp., порів­нюючи з його ранньою творчістю?

2. Якими засобами зображені в поемах цього періоду царі, пани, вище

духівництво?

3. Підготуйтесь до усного виступу на тему: Мотиви творчості Шевченка періоду «Трьох літ».

4. Яке значення в розкритті ідейного задуму лоєм «Сон», «Кавказ» і «Єретик» мали образи «царя волі», Прометея та Ява Гуса?

5. На матеріалі поем 1843—1847 pp. доведіть громадянську мужність їх

автора.

6. Знайдіть по кілька прикладів пейзажів, ліричних відступів і монологів з вивчених поем та визначте їх функцію в цих творах. Якою постає з них особа самого автора?

7. Проаналізуйте один з епізодів поеми «Сон» (наприклад, картину зустрічі оповідача із «землячком») і покажіть, як у ньому розкриваються характери героїв.

8. Підготуйте короткий реферат на тему «Історичні мотиви і образи творів періоду «Трьох літ». Як Шевченко розумів історію України?

9. Чим вас хвилюють «Заповіт», «І мертвим, і живим...» та інші твори Шевченка цього періоду? Чи повністю виконані заповіти Великого Кобзаря?

10. Випишіть 7—10 висловів з творів періоду «Трьох літ», що стали крилатими, і розкрийте їх підтекст.

НЕВОЛЬНИЧА ПОЕЗІЯ (1847—1857 pp.) ЦИКЛ «В КАЗЕМАТІ»

Цикл «В казематі», що є своєрідним прологом до «неволь­ничої» лірики Шевченка, складається з 13 віршів. Згодом поет Додав до циклу ще дві поезії. У віршах відчутний мотив суму и самотності ліричного героя. І це природно. В останній поезії циклу читаємо, що йому «не спалося, а ніч, як море». Хоч би з кимось слівцем перекинутися — так ні з ким: «до стіни не заговориш». Тому на думку приходять і збуджують творчу уяву сироти, самітні, покинуті люди, бо й вони, і він одинокі, «як билиночка в полі».

Поет хоче себе переконати, що він уже трохи звик і до синьо-мундирних вартових, і до дверей, на ключ замкнених, ¹ До ґрат на вікні. Та коли б це було так, то чого ж би йому Радіти з того, що він сирота? Правда, спочатку в нього «серце Жалем запеклось», що «і батько й мати в домовині», що нікому його згадати. Коли ж поет побачив, як мати його товариша

по неволі, Миколи Костомарова, «чорніша чорної землі, іде, з хреста неначе знята», то зрадів, що ні з ким з рідних не поділить тюрми й кайданів. От які-то бувають тюремні радощі; Тугою віє також від поезій «Не кидай матері!», «За байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?». «Косар» — роздум про те, що смерть нікого не минає, і його «не мине, на чужині зотне, за решоткою задавить». Особливо смутно стає, коли читаєш «Ой три шляхи широкії» — одну з перлин Шевченкової лірики.

Та все ж не мотиви самотності є визначальними в циклі. Великий Кобзар і тут, за ґратами, викриває зло й гніт, зокрема солдатчину («Рано-вранці новобранці»), вболіває над горем зне­долених («Ой одна я, одна»), оспівує ласкаву природу України і працю селян («Садок вишневий коло хати»).

«Садок вишневий коло хати» заслуговує на особливу увагу. Ця поезія — одна з найсонячніших струн Шевченкової кобзи. Цей вірш, створений арештантом,— шедевр світової пейзажної лірики. У ньому майже немає узвичаєних художніх засобів, ніяких барв, а вечір в Україні постає перед нами в усій красі. Про подібні твори Лев Толстой говорив, що вони написані «так майстерно, що майстерності не видно зовсім». Чудову картину природи, праці й побуту селянської сім'ї автор малює поєд­нанням зорових (садок вишневий) і слухових (хрущі гудуть) образів. Завдяки цим образам чуємо й бачимо все описане автором. Може виникнути запитання: як у жахливих каземат­них умовах міг бути створений такий сонячний твір? Володи­мир Дарда, пишучи оповідання «Сильніший за долю», так уявляв психологічний стан Шевченка: «Коли виводили його з камери, глибоко вдихав пропахле весною, вільгістю повітря, і дух нового пробудження природи трепетно торкався серця. Одного разу йому навіть вловились добре знані ще з далекого дитинства пахощі набубнявілого повесні вишняку. Ті запахи не облишили його і в камері, вперто витали довкола, аж поки не зринула перед очима до щему в серці мила картина. Пливла, розмірене погойдуючись, безкрая ніч, а в камері буяла розкішна весна, і пошерхлі вуста натхненно шепотіли слова про садок вишневий коло хати...»

Центральний твір циклу — ліричний вірш Ліричний «Мені однаково...». Що таке ліричний твір, вірш, герой, вам відомо з 6-го класу. Тепер поглибимо це цикл поняття. На відміну від епічного, в ліричному творі автор зображує тільки внутрішній світ героя, його думки, почуття, переживання, залишаючи осторонь усе зовнішнє: риси обличчя, одяг, інтер'єр, різні побутові по­ дробиці тощо, але в тому й сила ліричного твору, що вдум­ ливий читач, який стежить за порухами душі, серця й логікою роздумів ліричного героя, завжди може відчути в них щось загальне, об'єктивне, співзвучне власним роздумам і пережи­ ванням.

228

А що ж таке ліричний герой? Це особа, чиї переживання " роздуми описані автором у ліричній поезії. Нерідко ліричний герой _ И^{е сам авт}°Р ^та його сучасник-однодумець, але якщо ці думки й почуття співзвучні читачеві, то й він стає часткою триєдиного ліричного героя. У такому випадку відбувається складний, чудесний процес духовного єднання читача з автором та ідеалами тієї епохи. Проте це трапляється лише тоді, коли думки й почуття ліричного героя не.тільки зрозумілі й дорогі читачеві, а й висловлені високохудожньо.

Ліричний цикл — це кілька поезій, пов'язаних між собою єдиною думкою та спільними почуттями.