
- •Народна драма
- •Запитання і завдання
- •«Слово про похід ігорів»
- •Запитання і завдання
- •Іван вишенський
- •2 Тут і далі уривки з послань Івана Вишенського подано в перекладах сучасною літературною мовою.
- •«Послання до єпископів»
- •Запитання і завдання
- •І под іменем всего войська в друк дарую.
- •Козацькі літописи
- •Драматургія
- •Запитання і завдання
- •«Сад божественних пісень»
- •Той, в кого совість, як чистий кришталь...
- •Значення творчості
- •Запитання і завдання
- •Запитання і завдання
- •Евей був парубок моторний і хлопець хоть куди козак...
- •Запитання і завдання
- •4 Тут всякії були цехмістри, і ратмани, і бургомістри,
- •Лубенський, Гадяцький, Полтавський,—
- •Він думав, мислив, умудрявся...
- •Для куль — то галушки сушили,
- •Запитання і завдання
- •«Наталка полтавка»
- •Власник, утримувач театру.
- •Втіху подай душі буремній, о ти, мій раю! о раю мій!
- •Запитання і завдання
- •«Маруся»
- •Сентименталізм. Художні особливості повісті
- •Гумор і сатира
- •Висновки
- •Запитання і завдання
- •Чи молитись, чи журитись,
- •Список рекомендованої літератури
- •Запитання і завдання
- •«Гамалія.»
- •«Гайдамаки»
- •1. Єсть у мене діти,
- •А Ярема — страшно глянуть —
- •Запитання і завдання
- •Драматургія
- •1 Гротеск — художній прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного.
- •«Заповіт»
- •«Кавказ»
- •1905 Рік. Індустріальний Харків. Вулицями міста колонами йдуть робітники і співають:
- •«Великий льох»
- •1 Космополітизм -- теорія, що проповідує байдуже ставлення до вітчизни і свого народу, обстоює необхідність заміни національного громадянства світовим.
- •Запитання і завдання
- •«Мені однаково...»
- •Поезія періоду заслання
- •Творчість після заслання (1857—1861 pp.)
- •«Я не нездужаю, нівроку...»
- •За що ж тебе, світе-брате, в своїй добрій, теплій хаті
- •Мрії про нове суспільство
- •З своїм дитяточком малим.
- •Андалькова — у" поле, у" слезах,
- •Що він нам дав, як стяг, на боротьбу,
- •Запитання і завдання
- •Запитання і завдання
- •«Чорна рада»
- •Запитання і завдання
- •Може, чиє ще не спідлене серце
- •Запитання і завдання
- •Творчість
- •«Народні оповідання»
- •«Сестра»
- •«Інститутка»
- •«Кармелюк»
- •Запитання і завдання
- •Запитання і завдання
- •Навчила мене співаночок
- •Кріс, ти був батько, воля — мати, Зелений гай — і школа й хата...
- •Запитання і завдання
- •Українська література другої і третьої чверті XIX століття
Для куль — то галушки сушили,
А бомб — то з глини наліпили,
А слив солоних — для картеч;
Для щитів ночви припасали
І дна із діжок вибивали
І приправляли всім до плеч.
Соснові копистки стругали
І до боків поначіпляли На валяних вірьовочках.
Проте не всюди дотепи Котляревського такі добродушні. Часто гумор переходить у в'їдливу сатиру, і це надає «Енеїді» виразного соціального звучання. Дошкульно зображені призвідці соціальної неволі народу — боги-чиновники та царі-по-міщики: Латинові вельможі «на йолопів були похожі», Зевс від горілки «аж обдувся» тощо. Це сміх злий, нищівний. Котляревський так зарядив «Енеїду» сміхом, що вона звеселяє читачів вже багато поколінь. Але навіщо, запитає хтось, стільки жартів у поемі, в якій життя героїв повне небезпек і випробувань? Сміх в «Енеїді» є виявом сили народу, який сміявся не лише з інших, а й з себе.
Тодішні читачі впізнавали в героях себе і сміялися із себе, бо сміх завжди давав людині відчуття волі, моральної переваги над ворогом, долав страх і створював оптимістичний настрій. «Легким, веселим, влучним жартом поет вражає своїх супротивників,— пише вчений Євген Шабліовський.— Його шарж — дошкульний, карикатура, гротеск — вбивчі. Сміливі, зухвалі дотепи в кожному рядку, у кожному абзаці поеми. Яка вируюча веселість духу, веселість від свідомості своєї сили, правоти, від презирства до того, що віджило свій вік і мусить загинути! Сміх Котляревського — очищувальна сила, що робить людей кращими, чеснішими, людянішими».
Та в багатьох картинах Котляревський відходить від бурлеску, найчастіше там, де йдеться про високопатріотичні або ліричні мотиви. Майже немає елементів бурлеску в характеристиці Евріала, а також Енея і троянців у IV—VI частинах, в опису втечі Низа та Евріала з рутульського стану, у згадках про гетьманщину тощо.
І там, де поет оспівує найсвятіші для народу почуття любові До рідного краю, бурлеск зникає, розповідь стає поважною — то урочистою, то зворушливою. Наприклад:
На те і місяць вкрила хмара, І поле вкрив густий туман...
«Енеїда» є оригінальним твором і за системою Віршовий віршування. Ця система силабо-тонічна: в ко- розмір жному рядку є певна послідовність у чергу ванні наголошених та ненаголошених складів.
Система ця йде від української бурлескної поезії. Віршовий розмір поеми — ямб.
Пригадуєте з попередніх класів, що таке строфа. Повторюване поєднання кількох віршових рядків, пов'язаних між собою римуванням та ритмом. Відносна закінченість змісту строфи — важлива її особливість. Строфа «Енеїди» десятирядкова, і називається вона дециною. Строфа в поемі довга, бо Котляревський намагався зберегти тематичну цілісність (пейзаж, пор-
106
107
трет тощо). Римування перехресне (1—3; 2—4), парне (5—6,
8—9) і кільцеве (7—9), що надає строфі стрункості. Кількість складів розподілена в рядках так: 9—8—9—8—9—9—8—9—
9—8, завдяки чому строфа не лише струнка, а й мелодійна. Павло Тичина відзначив у поемі «не помічене ще чудодійство звуків».
В «Енеїді» з позицій «мужичої колючої Ідея та правди» засуджено жорстокість панів, па- значення разитизм і моральне звиродніння, хабар ництво і лицемірство чиновників. Затхло сті життя в Російській імперії Котляревський протиставив волелюбних і незалежних, веселих і буйних троянців-запорож- ців. Поет оспівав їхні високі моральні якості: полум'яну любов до рідної землі і готовність іти заради неї на самопожертву, працьовитість і розум, чесність та благородство. Такий народ у майбутньому сам вирішуватиме свою долю. Самим фактом своєї появи «Енеїда» розв'язала суперечки: самобутній укра їнський народ чи ні? Безперечно, самобутній. Така ідея поеми. Академік Олександр Білецький писав: «Енеїда» Котляревського з'явилась в епоху, коли політичні обставини поставили під знак запитання право на існування української мови, україн ського народу. Бути йому чи не бути? Бути! — відповів на весь свій могутній голос полтавський поет».
З усього досі сказаного про «Енеїду» випливає, що, долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру і штучної книжної мови, її «високий» стиль, Котляревський силою таланту і знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір, уперше написаний живою українською мовою — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури. Нової, бо «Енеїда» стала не стільки чудесним епілогом, заключним акордом давньої літератури України (робота над поемою була розпочата в рік смерті Сковороди), скільки прологом нової, першим дзвоном, що сколихнув усе навколишнє і дав могутній розгін нашій культурі.
Значення «Енеїди» й у тому, що цим безсмертним твором Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою, в побуті України показав загальнолюдське. Своїм твором митець-новатор довів, що й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів. «Енеїда» — чи не єдиний травестійний твір у Європі, що став народним, бо ця перша високохудожня поема нової української літератури зогріває читача власним, а не позиченим теплом.
«Енеїда» відповідає принципові народності, бо вона написана народною мовою, на народній основі, в поемі висвітлено особливості національного характеру українців, глибоко проникнуто в суть описаних явищ, відбито мрії про краще життя, оспівано високі громадянські чесноти, погляди, мораль народу.
108
Народність «Енеїди» ще й у тому, що в ній відображено не лише зовнішнє життя трудових мас — його побут, а й внутрішнє — думки й почуття. «Списуючи з природи,— писав письменник і педагог Степан Стеблін-Каминський,— автор ніде не погрішив проти істини; народність відображається в поемі, як у дзеркалі». Один із секретів нев'янучості «Енеїди» — в її стильовій самобутності. Захоплюючись багатством лексики, фразеології, стилістики «Енеїди», Олесь Гончар писав, що це справжня «весняна повінь народної мови, що звільнилася від церковної книжності, кожне її слово — то карби живої думки народу, сказаної на повен голос». Завдяки Котляревському, як одностайно вважають дослідники, багата українська мова, яку до того вважали лише г віркою, в сузір'ї слов'янських мов залунала на весь світ, стала рівноправною серед інших мов світу, бо поема «Енеїда» довела її мистецьку повноцінність. У цьому чи не найбільше значення геніального витвору великого полтавця.
«Енеїда» своїм життєстверджуючим сміхом мала великий вплив на наш народ, пробуджувала національну свідомість, а світові розкрила характер українців. Ця, за висловом Олеся Гончара, «наіскрена сонцем, розпашіла од земних пристрастей» поема і нині має суспільне значення.
«Енеїда» також дала поштовх до написання подібних творів у різних народів, наприклад білоруської «Енеиды навыварат». Сатирично-гумористичні традиції Котляревського талановито продовжено в творах Остапа Вишні, Валерія Пронози, Василя Чечвянського, Степана Олійника, Олександра Ільченка, Сергія Воскрекасенка та багатьох інших. Отже, для наступних поколінь митців образного слова стиль «Енеїди» — справжня джерельна криниця.
Видатний шведський учений Альфред Єнсен поставив «Енеїду» за її змістом і стилем в ряд найкращих творів світової літератури; ця поема, на його думку, «має самостійну й оригінальну вартість». «Енеїду» високо цінували Тарас Шевченко, Павло Шафарик, Микола Гоголь, Іван Франко, Михайло Коцюбинський.
Друге життя поемі дала опера «Енеїда» (музика Миколи Лисенка, лібрето Миколи Садовського), опера «Еней на мандрівці» (музика і лібрето Ярослава Лопатинського), оперета Григорія Ашкаренка (лібрето Марка Кропивницького) та інші музичні твори. У 1971 році вперше — на сцені Полтавського народного театру — здійснено інсценізацію «Енеїди», бурлескна опера «Енеїда» йде у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка.
З художників «Енеїду», проілюстрували Порфирій Мар-тинович, Василь Корнієнко, Григорій Нарбут, Іван їжаке-вич, Михайло Дерегус, Олександр Данченко, а найкраще Анатолій Базилевич. Зроблено першу спробу екранізувати «Енеїду» методом мультиплікації.
109
Перекладена «Енеїда» російською, білоруською, чеською, уривки з поеми перекладені на англійську, французьку, німецьку та інші мови.