Значення творчості

«Чим ширша своєю діяльністю людина,— писав Павло Ти­чина,— тим дальше після її смерті шириться пам'ять про неї. Чим ясніший своєю моральністю й правдивіший голос твор­ця,— тим чистішим і звучнішим стає цей голос з часом, у віках». Так зі Сковородою. Понад два століття минуло з того часу, як цей самобутній і багатогранний, письменник та учений ходив по землі, проте голос його не стихає, а все дужчає. Його заповіді справедливості, добра, людяності, працьовитості зна­ходять відгук у серцях і наших сучасників. Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «українським Горацієм», «українським Езопом». Адже як згадані мудреці у своїх країнах, так Сковорода в Україні значно розвинув філо­софію, літературу, педагогіку, тільки все це довелося йому робити самому. Як Ломоносову в Росії, лише у значно склад­ніших умовах.

Григорій Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його просвітительська діяльність сприяла відкриттю першого (у Харкові) університету в Україні. У своїх творах, які наче підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода оспівав природу України, її працьовитих людей, їх прагнення до волі й щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з народу, проголосив людину та її волю найвищою цінністю. Сковорода розвинув ідеї демократизму й гуманізму, вніс у нашу літературу нові теми та образи. Його сатира підготувала ґрунт для появи політичної сатири Шев­ченка. Сковорода перший з українських письменників по-но­вому поставився до народнопоетичної творчості, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох про­цесів суспільного життя.

«Спадщина Сковороди,— справедливо зауважив літературо­знавець Іван Пільгук,— є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив у собі не­вгасиму жагу волелюбства, яка виливалась у поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури».

Пам'ять про Григорія Сковороду вшановують в Україні та в усьому світі. Широко відзначаються знаменні ювілеї великого поета. Село Іванівка Золочівського району на Харківщині пе­рейменовано на Сковородинівку, тут відкрито меморіальний музей письменника. Його іменем названо також Харківський педінститут, вулиці багатьох міст, школи та заклади культури, йому споруджено оригінальні пам'ятники в Києві, Лохвиці та Сковородинівці, гранітний монумент у Бабаївському лісі й у Сковородинівському парку. Про творчість українського поета-філософа написано чимало книжок і статей.

Образ Сковороди в художній літературі відтворили Панте-

леймон Куліш (поема «Грицько Сковорода»), Тарас Шевченко (повість «Близнецы» ).

Українські сучасні поети теж присвятили своєму далекому попередникові вірші та поеми. Зворушливо й велично ска­зав про Сковороду Максим Рильський у «Слові про рідну

матір»-

Образ мандрівного філософа відтворено у поемі-симфонії Павла Тичини «Сковорода» та вірші «Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді «Витязя в тигровій шкурі», в поезіях Андрія Малишка, Миколи Вінграновського, Івана Драча, Во­лодимира Підпалого та інших. Художньо-біографічні повісті та романи про Сковороду написали Василь Шевчук, Валер'ян Поліщук, Варвара Чередниченко, Лука Ляшенко, Геннадій Вовк.

Образ Сковороди увічнили також художники Сергій Ва­сильківський, Іван їжакевич, Карпо Трохименко, Василь Ка-сіян, Григорій Томенко, Тетяна Яблонська, скульптори Іван Кавалерідзе, Віктор Савченко, Валентин Зноба, композитор Борис Лятошинський. На кіностудії імені Олександра Довжен­ка створено художній фільм «Григорій Сковорода».

Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий письменник і філософ писав: «Ми створимо світ кращий. В Горній Русі (в майбутній Україні) бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу». Можливо, ми, українці кінця XX століття, і є тими новими людьми, які творять нову славу нашої оновленої землі. На цій землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудр, наша гордість і слава — Григорій Сковорода.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Д. Дорошенко. Нарис історії України: У 2 т.— Т. 2 (від половини XVII ст.).— К., 1992.

2. Л. Ляшенко. Блискавиця темної ночі: Повість.— К., 1965.

3. А. Ніжинець. На зламі двох світів.— Харків, 1970.

4. П. Попов. Григорій Сковорода.— К., 1969.

5. Г. Сковорода. Сад пісень: Вибрані твори.— К., 1968. Т$. Василь Шевчук. Григорій Сковорода: Роман.— К., 1969.

7. І. Драч. Григорій Сковорода. Повість.— К., 1984.

8. В. Яременко. На позвах із сучасністю/ Григорій Сковорода. Сад пісень.— К., 1972.

9. Д. Баталій. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода.— К., 1992.