- •1.Уявлення про предмет психології.
- •2.Поняття про психіку.
- •3.Зв'язок психології з іншими науками.
- •4.Основні галузі сучасної психології.
- •5.Методи дослідження в психології.
- •6.Напрямки сучасної психології.
- •7.Зв'язок психології з іншими науками.
- •8.Коротка історія психології: погляди на природу душі Сократа, Платона та Арістотеля; Демокріта та Епікура.
- •9.Розвиток психології в період Середньовіччя та Нового часу.
- •10.Особистість як об’єкт і суб’єкт самотворення.
- •11.Різноманітність підходів до вивчення та дослідження психології особистості.
- •12.Психологічна структура особистості.
- •13. Критерії сформованої особистості.
- •14.Стадії розвитку особистості за е. Еріксоном.
- •15.Поняття «особистість» в концепціях з.Фрейда, к.-г. Юнга
- •16.Уявлення про особистість у вітчизняній психології (о.М.Леонтьєв, с.Л. Рубінштейн)
- •18.Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда.
- •19. Рушійні сили розвитку особистості.
- •20. Розвиток самосвідомості в онтогенезі.
- •21.Виховання, навчання і психічний розвиток дитини.
- •22.Форми і методи активізації виховання та навчання в сучасній школі.
- •23.Психологчно-педагогічні аспекти навчання.
- •24.Загальна характеристика характеру та його структура.
- •25.Акцентуації характеру.
- •26.Темперамент та його характеристика.
- •27.Властивості темпераменту.
- •28. Емоційно-вольова діяльність людини.
- •29. Емоції та почуття. Порівняльна характеристика.
- •30. Різновиди емоцій та почуттів.
- •31. Воля як складний психологічний феномен. Різновиди вольових актів.
- •32. Загальне уявлення про діяльність у психології.
- •33.Психологічний аналіз діяльності.
- •34. Цілі та мотиви діяльності.
- •35. Структура та види діяльності.
- •36. Психічні стани та властивості.
- •37. Загальне уявлення про пізнавальні процеси.
- •38. Відчуття як основа сенсорно-перцептивної організації людини.
- •39. Класифікація відчуттів.
- •40. Сприйняття та його властивості.
- •41.Уявлення як пізнавальний процес.
- •42.Увага як пізнавальний процес
- •43. Функції та властивості уваги
- •44. Значення уваги в життєдіяльності людини
- •45. Види уваги. Умови ефективного функціонування кожного з видів уваги.
- •46. Загальне уявлення про память як пізнавальний процес.
- •47. Класифікація видів пам'яті.
- •48. Умови ефективного функціонування памяті.
- •49.Загальні характеристики мислення.
- •50. Класифікація видів мислення.
- •51. Розумові операції.
- •52. Індивідуальні особливості процесів мислення.
- •53. Мова та її звязок з мисленням. Види мови.
1.Уявлення про предмет психології.
Кожна наука має свій предмет, тобто сферу дійсності, яку вона вивчає. З сивої давнини походить думка, що ті явища, які вивчає психологія, особливі – не такі, як інша реальність. Дійсно, сприймання книги, це не сама книга; спогад про подію – це ще не сама подія. Всі ці явища належать до внутрішнього світу людини поряд з тими явищами, які її оточують і становлять так званий зовнішній світ. Зв’язок зовнішнього і внутрішнього світу став предметом філософських дискусій ще в давнину.
Ідеалістичний підхід полягає в тому, що він протиставляє духовне життя матеріальній дійсності. Духовне життя вважають проявом вищого розуму. Цей особливий внутрішній світ (суб’єктивний) ніяк не залежить від зовнішніх умов, тому його не можна зовні спостерігати, а можна розкрити в самоспостереженні.
Предметом психології спочатку вважали внутрішній світ, що розумівся як душа. Назва пішла від грецького “психо” – душа і “логос” – наука. Пізніше, Декарт розглядав психіку як утворену з двох частин (дуалізм). Одна з них простіша, що включала відчуття, сприймання та інші елементарні психологічні процеси, пояснювалась тими ж законами, що і інша реальність. А друга – це мислення, воля, уява – вищі психічні прояви. Вони лежать за межами дії законів реальності, і керуються вищим розумом. В науковому поясненні елементарної психіки Декарт вперше використав поняття рефлексу (від лат. – відображати), яке розглядалось як механічне явище. Приблизна схема тодішнього розуміння рефлексу така: зовнішній поштовх приводить внутрішні провідні шляхи у коливання, що передаються у головний мозок. Показово, що тоді психологія намагалась взагалі представити людину як механізм, автомат. Звичайно, така механістична схема не в змозі була пояснити вищих проявів розуму волі, уяви людини. Зокрема, дію машини легко передбачити, але кожна людина діє своєрідно і переважно передбачувано.
Таке ж дуалістичне уявлення зберігається у XIX ст. (Еббінгауз, Вундт). Початки іншого погляду зароджувались в роботах французьких матеріалістів, які намагаються розглядати психічні явища, як усі інші явища природи. Поворотний момент настав з появою роботи Сєченова “Рефлекси головного мозку”, яка довела необхідність і можливість наукового вивчення психіки.
Так, ще Декарт вводить поняття рефлексу, пояснюючи ним елементарні відчуття і прояви психіки, пам’ять тощо.
Сеченов розглядав найбільш складні процеси психічного життя як рефлексии. Поняття рефлексу доз-воляє розкрити зв’язок внутрішнього сві-ту із зовнішнім, обумовленість психіки людини зовнішніми умовами. Психіка розглядається не як замкнений і недосяжний для спостережень світ, а як регулятор діяльності, що виникає у відповідь на подразник. Психічне явище не обмежуються лише тим, що дано людині при спостереженні за своїми почуттями, думками; а воно включає в свій склад вплив зовнішнього подразника і рухову відповідь на нього. Погляди Сеченова стали основою сучасного уявлення про предмет психології, оскільки розкрили рефлекторну природу психіки.