11.Еволюція економічної системи капіталізму. Особливості сучасного капіталізму.

Історії відомі такі послідовні ступені у виникненні та розвитку економічної системи капіталізму: первісне нагромадження капіталу, капіталізм вільної конкуренції, монополістичний і державно-монополістичний капіталізм і, нарешті, сучасний капіталізм, який характеризується великою своєрідністю порівняно з попередніми етапами.

Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичні відносини, є процесом, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з іншого — безпосередніх виробників у найманих робітників.

Процес первісного нагромадження являв собою передісторію капіталізму та утвердження капіталістичного способу виробництва. Основу цього процесу становив розвиток товарного виробництва. З розвитком ремесел і торгівлі відбувалась усе більша диференціація ремісників, причому багаті цехові майстри перетворювались спочатку в скупників, а потім у промислових підприємців, що створювали капіталістичні майстерні та мануфактури.

У процесі первісного нагромадження капіталу велику роль відігравали торговельний та лихварський капітали, які сприяли розвиткові товарно-грошових відносин. Торговельний капітал часто рухався в промисловість, і купець у цьому разі перетворювався в капіталіста-мануфактурника. Лихварі ставали іноді банкірами. Водночас із формуванням верстви найманих робітників відбувалось виникнення буржуазії — власників грошового і продуктивного капіталу.

У процесі первісного нагромадження капіталу певну роль відігравало насилля. Класичним прикладом того, як здійснювалось первісне нагромадження капіталу, були драматичні події, що розгорнулися в ХVІ—ХVІІ ст. в Англії. Тут обуржуазнене дворянство насильно зганяло із земель селян, вільних від кріпосної залежності. Обезземелені селяни вимушені були найматися до капіталістичних підприємців. Паралельно з цим ішов процес формування верстви капіталістичних фермерів — сільськогосподарських підприємців. Розорені й пограбовані селяни перетворились у неімущих бідняків, готових за будь-яку платню працювати на капіталіста-підприємця.

 Ознаки капіталізму вільної конкуренції. Проте не існує різних думок щодо таких інститутів капіталізму вільної конкуренції:    1) приватна власність на засоби виробництва;    2) система найманої праці;    3) свобода підприємництва і вибору;    4) ринкова система та вільна конкуренція;    5) важлива роль прибутку;    6) обмежена роль держави.

Державно-монополістичний капіталізм, нова, розвиненіша форма монополістичного капіталізму, для якої характерне з'єднання сили капіталістичних монополій з силою держави в цілях збереження і зміцнення капіталістичних буд, збагачення монополій, придушення робочого і національно-визвольного руху, розв'язування агресивних воєн. Державно-монополістичний капіталізм — це імперіалістичний капіталізм епохи його загальної кризи, існування і боротьби двох систем — соціалістичною і капіталістичною, зростаючої дії сил світового соціалізму на хід історії, невідповідності рівня продуктивних сил, що посилюється, капіталістичними виробничим стосункам, несумісності високого рівня усуспільнення виробництва і праці і частнокапіталістічеського привласнення, епохи прискореного створення матеріальних передумов соціалізму, підйому робітника і визвольного руху. Розширене відтворення монополістичного капіталу і здобуття монопольних надприбутків в цю епоху вимагають зрощення, злиття монополії (фінансового капіталу) з державою. Характер сучасного капіталістичного відтворення в умовах науково-технічної революції, загострення міжімперіалістичних протиріч, посилення класових протиріч обумовлює необхідність державного втручання в економіку.

Переростання монополістичного капіталізму в державно-монополістичний — результат дії внутрішніх закономірностей капіталізму. Елементи Г.-м. до. з'явилися на рубежі 19—20 вв.(століття) в результаті перетворення монополій на пануючу силу. Розвиток Г.-м. до. прискорила 1-я світова війна. Необхідність створення централізованої військової економіки привела до посиленого прямого втручання держави в економічне життя воюючих країн. Державу обмежило виробництво товарів мирного вжитку; ринкову систему розподілу дефіцитних сировини, матеріалів, устаткування замінило централізованою; прагнуло регулювати виробництво; ввело прямий контроль над зовнішньою торгівлею; встановило примусовий дозвіл трудових конфліктів на користь капіталістів. Після закінчення війни був скасований контроль держави над підприємництвом. Розвиток отримала кредитно-фінансову государственую діяльність, направлена в першу чергу на порятунок капіталізму в тих країнах, де він опинився на межі катастрофи