86. Законодавчі підстави делегування повноважень незалежним установам сша

Відповідно до Глави І Титулу 5 Зводу законів США федеральні органи виконавчої влади поділяються на: “виконавчі департаменти” і “незалежні” установи. Статус “незалежних” установ відрізняється від статусу виконавчих департаментів ступенем самостійності по відношенню до Президента США. (незалежні установи є колегіальними органами, їх керівники призначаються на встановлений законом строк, і достроково можуть бути звільнені лише з підстав, вказаних у законі ). Тривалий час за виконавчою владою не визнавалось право на видання нормативних актів. Причиною цього було, насамперед, те, що передача повноважень суперечила б принципу жорсткого розподілу влади. Не маючи таких прав в силу Конституції, спочатку президент і департаменти, а потім і незалежні відомства отримали нормотворчі повноваження від Конгресу. А вже з початку ХХ ст. суди визнали такою, що не суперечить Конституції, передачу Конгресом (законодавчий орган) органам виконавчої влади, в тому числі і незалежним установам, повноважень на видання власних нормативних актів. Отже, можна зробити висновок, що законодавчими підставами делегування повноважень незалежним установам є: по-перше рішення самого Конгресу про передачу своїх нормотворчих повноважень; по-друге рішення суду про конституційність такої передачі повноважень. При поясненні чому Конгрес має право делегувати свої повноваження адмін органам, зазвичай посилаються на останній абзац розділу 8 ст. 1 Конституції, згідно з яким Конгрес в рамках компетенції федерації має право на видання будь-яких законів. Американські вчені тому роблять висновок про те, що Конгрес має право видавати закони, що делегують адміністрації повноваження на видання нормативних актів не тільки з питань внутрішньої організації установ та порядку їх роботи, але і з питань, віднесених до його відання, тобто з торгівлі, тарифами, податками і т. д

86. Законодавчий характер діяльності незалежних установ в сша

Відповідно до Глави І Титулу 5 Зводу законів США федеральні органи виконавчої влади поділяються на: “виконавчі департаменти” і “незалежні” установи. Статус “незалежних” установ відрізняється від статусу виконавчих департаментів ступенем самостійності по відношенню до Президента США. (незалежні установи є колегіальними органами, керівництво якими здійснюють ради або комісії, їх керівники призначаються на встановлений законом строк (5 - 7 років), і достроково можуть бути звільнені лише з підстав, вказаних у законі ). Вищезазначені федеральні органи виконавчої влади здійснюють свої функції шляхом прийняття правових актів. Законодавчий характер нормотворчої діяльності адміністрації, в тому числі і незалежних установ, офіційно визнаний в параграфі 557 5 розділу Зводу законів, який вказує, що адміністративний нормативний акт є рішенням установи, призначене сформулювати закон. Верховний суд в 1908 р. у рішенні по справі Prentis v. Atlantic Coast Line Co. фактично визнав законодавчий характер діяльності адміністрації, заявивши, що "встановлення тарифної ставки - це видання припису на майбутнє і, отже, воно є за своєю природою дією законодавчою, а не судовою. "