86. Система адміністративних судів Франції.

Провадження в адміністративних судах

Адміністративні трибунали

Адміністративні трибунали у Франції були створені в 1953 році на основі колишніх рад префектур — як суди першої інстанції загального права по адміністративних конфліктах. На сьогоднішній день існує 40 адміністративних трибуналів. Компетенція ухвалювати судове рішення належить їм тою мірою, якщо вона не відводиться спеціальним документом до іншої адміністративної юрисдикції. Тяжби, якими вони займаються, поділяються на оскарження з приводу перевищення влади й на питання широкої юрисдикції, на тлумачення та вжиття законності й на репресивні питання. Ці суди вирішують спори і щодо адміністративної діяльності приватних осіб, коли вони виконують функції в державному апараті та володіють, внаслідок цього, прерогативами державної влади. Кожен із 40 адміністративних трибуналів у Франції очолює голова, якому в трибуналах із ширшою територіальною юрисдикцією допомагають один або більше заступників. Окрім того, в кожен трибунал входять один або декілька урядових комісарів, які призначаються на кожен юридичний рік декретом Президента Республіки, й завдання яких полягає в тому, щоб висловлювати свою точку зору з тих рішень, котрі приймаються по підвідомчих юрисдикції тяжбам. Висновок урядового комісара залучається до документів справи. Будь-яка особа, фізична чи юридична, якої прямо стосується адміністративне рішення, і яка зацікавлена у відміні незаконного акту державної адміністрації (включаючи органи вищого урядового рівня), а також акту адміністрації муніципального рівня, може подати відповідну заяву. Адміністративний суд встановлює наявність, вміст і реальне значення суб´єктивного права громадянина, яке порушене актом адміністрації, і яке громадянин (юридична особа) відстоює перед судом. Для адміністративно-судової процедури характерний принцип змагальності, але при цьому суддя зобов´язаний відігравати активну роль у процесі, забезпечуючи громадянину правовий захистПроцедура подачі скарги з приводу перевищення службових повноважень незаформалізова- на, її характеризують простота викладу суті скарги й невисоке мито. Термін оскарження адміністративного рішення становить, переважно, два місяці. Заява може бути подана прямо до канцелярії суду або надіслана поштою, краще з розпискою при отриманні. Якщо вона надіслана факсом, її потрібно підтвердити поданням або надсиланням в оригіналі, підписаному позивачем. Необхідно звернути увагу, що адміністративні суди Франції не мають права самостійно порушувати провадження, для цього необхідна позовна заява. Але є виняток з цього правила — "з мотивів публічного порядку", згідно з яким суд може сам виявити ініціативу й скасувати адміністративний акт, прийнятий некомпетентним органом або поза межами, встановленими законом. Адміністративний суд встановлює наявність, вміст і реальне значення суб´єктивного права громадянина, яке порушене актом адміністрації, і яке громадянин (юридична особа) відстоює перед судом. Для адміністративно-судової процедури характерний принцип змагальності, але при цьому суддя зобов´язаний відігравати активну роль у процесі, забезпечуючи громадянину правовий захист. Участь адвоката в судовому розгляді, як правило, необов´язкова (за винятком таких випадків, як, наприклад, скарга з приводу відмови у встановленні посібника особі, що вважає себе жертвою неправомірного адміністративного акту). У процесі також беруть участь "урядові комісари", які є незалежними, а їх завдання полягає в тому, щоб указати суддям на правові норми, що застосовуються до даної справи. Комісари не представляють ні суд, ні адміністрацію, ні громадян, що оскаржують адміністративне рішення. Вони представляють закон, який має бути використаний при розгляді справи. Підставами для звернення особи до адміністративного суду можуть бути некомпетентність особи, що видала адміністративний акт, недоліки форми, тобто недотримання формальних вимог, що пред´являються до акту, зловживання владою й порушення набутих прав. Кожна зі сторін має можливість ознайомлення з інформацією і будь-якими документами, наявними в справі. В той же час, суддя досліджує лише ті питання, які були перед ним поставлені. Отже, прийняте у справі рішення повинне ґрунтуватися лише на вимогах, які були вказані в позовній заяві. Рішення у справі приймається суддею одноособово, а в деяких категоріях справ — у колегіальному порядку, що є найважливішою умовою забезпечення високої правової "якості", а також незалежності адміністративних трибуналів. Адміністративний суд, як правило, відзначає в своєму рішенні факт порушення адміністрацією конкретних прав. Адміністрація зобов´язана виконати судове рішення й відновити порушені права. При скасуванні незаконних актів органів управління адміністрація має усунути наслідки їх дії, відновити порушені права й відшкодувати заподіяний збиток. В разі невиконання судового рішення на адміністрацію може бути покладено обов´язок сплати пені за кожен день прострочення його вико- нання.

Апеляційні адміністративні судиНа сьогоднішній день їх нараховується вісім. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення адміністративних трибуналів, що знаходяться в межах їхньої територіальної юрисдикції. Оскарження в апеляційному порядку рішень префекто- ральних органів із 1 січня 2005 року (постанова №2004-789 від 29 липня 2004 року) належить також до юрисдикції апеляційних судів, а з 1989 зазначені суди розглядають і справи з питань перевищення влади [3]. Судді цих судів незмінні, без згоди неможливе їх переміщення по службі, в тому числі й підвищення на посаді. Рішення у скаргах приймаються палатами або, в деяких випадках, на пленумах цих судів.

Державна рада На чолі піраміди адміністративного судочинства Франції знаходиться Державна рада. Нині Державна Рада виконує обидві функції — суду та консультаційного органу. Державна Рада як судовий орган

Державна Рада як суд касаційної інстанції переглядає також судові рішення адміністративних трибуналів та апеляційних судів у касаційному порядку. Вона є одночасно судом першої інстанції, апеляційною та касаційною інстанцією щодо рішень адміністративних трибуналів та розглядає спори між суб´єктом владних повноважень і окремим суб´єктом (окрема особа, асоціація, підприємство) або між двома суб´єктами владних повноважень, здійснюючи свої судово-процесуальні функції за допомогою Судової секції, яка, в свою чергу, поділяється на 10 підсекцій. До їх компетенції належить розгляд спорів, що виникають з питань суспільних свобод, органів державного контролю, податків, державних контрактів, державної служби, охорони здоров´я, конкуренції, прав.