86. Система адміністративних судів фрн

Німецьке адміністративне судочинство того часу функціонувало за принципом, згідно з яким компетенція адміністративних судів обмежувалася конкретним переліком спорів. Такий стан зберігався до кінця Другої світової війни, коли до законодавства Німеччини було введено генеральне застереження, за яким можна було оскаржити у адміністративному суді будь-який адміністративний акт.

На відміну від французької системи, для якої характерне насамперед здійснення судом об'єктивного контролю щодо норм, що застосовуються, німецька адміністративна юстиція створена для забезпечення передусім судового захисту прав громадян. Адміністративна юстиція визначається як правосуддя (судочинство) з питань публічного управління, що не збігаються з підсудністю конституційних судів. Систему адміністративних судів Німеччини становлять Федеральний адміністративний суд, вищі адміністративні суди й адміністративні суди федеральних земель. Адміністративні суди земель є судами першої інстанції, Вищі адміністративні суди — апеляційною інстанцією. Касаційною інстанцією виступає Федеральний адміністративний суд. Доступ до адміністративних судів має будь-яка особа, права якої порушено публічною владою. Під публічною владою, згідно з висновком Федерального Конституційного суду, розуміється лише виконавча влада. Правовий захист адміністративними судами можливий у випадку, коли порушуються індивідуальні права особи, тобто метою є захист прав, що належить конкретній особі. Йдеться не лише про основні конституційні права (порушення яких можна оскаржити безпосередньо до Конституційного суду), але й про всі інші визначені законодавством суб'єктивні права, насамперед ті, котрі визначаються як суб'єктивні публічні права. Поняття суб'єктивного публічного права об'єднує всі визнані діючим правом індивідуальні інтереси. Принциповим тут є те, що правова норма має сприяти не лише інтересам спільноти, а й індивіда.

86. . Компетенція федеральних адміністративних судів фрн

Основоположним принципом публічного управління в ФРН є принцип законності цього управління. Принцип законності публічного управління, як підкреслював Франц Майєр, являє собою вираження принципу поділу влади. Згідно з цим принципом законодавча влада встановлює підпорядкованість управління закону і вимагає обгрунтованості законом дій публічного управління. Принцип законності (або правомірності) управління означає, що будь-який захід публічного управління, що зачіпає чиїсь інтереси, в тому числі і інтереси третіх осіб, має відповідати існуючій системі права, тобто бути правомірним у матеріальному сенсі і стосовно до конституційного ладу. Згідно німецькій юридичній доктрині всяка діяльність публічного управління ні по своїх практичних наслідків, ані якимось іншим чином не може суперечити існуючому правопорядку. Таким чином, на думку німецьких юристів, окремий індивід захищений від свавілля публічної влади. Передбачається, що будь-який громадянин завжди може заздалегідь знати (або дізнатися), в якому випадку і в якій мірі публічна влада може вторгнутися в сферу його права і який характер (позитивний чи негативний) прийме таке вторгнення. Щоб уникнути негативних наслідків публічна адміністрація всякий раз, коли мова йде про юридично істотному втручанні, повинна обгрунтовувати свої дії нормою права. Конституційний принцип законності, відповідно до якого зобов'язуються діяти органи адміністрації ФРН, сформульований в абз. 3 ст. 20 Основного закону ФРН.

Системою органів судової влади, на яку лягає забезпечення законності в діяльності публічної адміністрації, є суди адміністративної юстиції ФРН. Організація цих судів триступінчата. Вищим органом адміністративної юстиції ФРН є Федеральний адміністративний суд. Суди першої та другої інстанцій знаходяться в компетенції земель. Низовий, первинною інстанцією по розгляду адміністративних спорів є адміністративний суд, судом другої інстанції є Вищий адміністративний суд (земельну), який в деяких землях за традицією називається адміністративною судовою палатою. Кожна земля має тільки один суд другої інстанції, однак у деяких випадках дві землі об'єднуються і створюють спільний суд другої інстанції, як, наприклад, землі Шлезвіг-Гольштейн і Нижня Саксонія.

Федеральний адміністративний суд виступає в основному в якості касаційної інстанції і лише зрідка - в якості першої (в основному при розгляді справ, що мають принципове значення). Основна маса справ розглядається судами другої інстанції, тобто земельними судами адміністративної юстиції. При цьому треба мати на увазі наявність у країні спеціалізованих судів адміністративної юстиції. Наприклад, суперечки авторів технічних рішень вирішуються Патентним судом, що представляє Патентне відомство ФРН. Спори з приводу видання актів з питань соціального забезпечення розглядаються судом у справах соціального забезпечення. В обох випадках мова йде про спеціалізованих судах адміністративної юстиції, рішення яких є обов'язковими для відповідних відомств. Другий і останньою інстанцією в цих випадках виступає Федеральний адміністративний суд.