86. . Підстава видання акту органами управління фрн

В юридичній літературі ФРН прийнято виділяти процес видання акту, тобто вчинення адміністративного дії органом, як самостійний процес, що передує вступу акту в силу. Процес видання акта - це процес формування волі органу управління, який виступає від імені держави. Він складається із з'ясування приводу для видання (тобто приводу для вчинення дії), встановлення компетенції органу, що видає акт, і, нарешті, опублікування акту із вступом його в силу. Так, приводом для видання акту (тобто здійснення органом дії) може служити скарга зацікавленої фізичної або юридичної особи, подія або факт, що викликає необхідність нормативного врегулювання відносин. Компетентність органів управління на видання акта грунтується на дозволі, що надається законом або актом вищого органа видати акт по конкретному питанню (так званий «мандат» на видання або делегування органу управління права на видання актів для регулювання яких-небудь відносин). Для регулювання порядку видання актів управління і можливості відрізнити цю форму юридичної діяльності від іншої у ФРН прийняти! спеціальні нормативні акти. 25 травня 1976 був виданий Закон про адміністративну процедуру, неодноразово доповнювався. У цьому Законі визначаються форми видаваних органами управління актів, способи їх опублікування і забезпечення дії, умови їх дійсності, способи виправлення помилок адміністративного виробництва, порядок вилучення адміністративного акту з допущеними помилками і введення в дію виправленого акту.

За діючими правилами акт управління може бути виданий як в письмовій, так і в усній формі або «якимось іншим способом». Усним акту повинна бути додана письмова форма, якщо він носить управомочівающіі характер і цього вимагає зацікавлену особу. Акт, виданий в письмовій формі, повинен володіти ознаками, що дозволяють встановити установа, а також ім'я керівника, його заступника або особи, уповноваженої засвідчувати цей акт.

Прийнятий у встановленій формі акт для набуття чинності повинен бути опублікований і поза установи, його видав. Передбачається також «гарантійний» термін, протягом якого з актом можуть познайомитися ті, кому він адресований. Цей строк обчислюється з моменту опублікування акту до вступу його в силу. Всі акти уряду федерації, наприклад, повинні публікуватися в урядовому віснику або зборах законів федерації. Урядові розпорядження можуть вступати в силу тільки через 14 днів після їх опублікування, якщо інше не передбачено законом. За законодавством ФРН для набрання чинності актів, виданих федеральними органами, необхідна їхня публікація в установленому порядку і доставка на територію їхньої дії. До опублікування акту в офіційному виданні його текст вважається проектом, що не породжує правових наслідків. У тому випадку, якщо акт не має письмової форми і виданий як усне розпорядження, він набирає чинності з моменту його вдання.

86. Форми правових адміністративних актів у фрн

Адміністративний акт, що є класичним інструментом німецького адміністративного права, охоплює окремі заходи управління, що підпорядковані загальним правовим нормам. Конструкція адміністративного акта, як вважається, має коріння у французькому адміністративному праві і метою його рецепції було забезпечення захисту громадян від управлінських заходів. Адміністративний акт являє собою будь-яке розпорядження, рішення, інші публічні засоби, котрі приймаються установою для врегулювання окремого випадку в області публічного права і котрі безпосередньо діють ззовні. Існує декілька підстав для класифікації адміністративних актів. Наприклад, виокремлюють такі адміністративні акти, котрі надають пільги і такі, що обтяжують (по відношенню до конкретної особи); такі, котрі повинні виконуватися і такі, виконання яких не є обов’язковим (за наслідками); попередні, однократні, тривалі {за часом дії); спрямовані на речі, або спрямовані на особу (за предметом) тощо. Найбільш суттєвим вважається їх розподіл на превентивні та репресивні адміністративно-правові акти. Правовими умовами правомірності адміністративних актів є прийняття їх у відповідності з компетенцією та відповідність процедурам (порядок прийняття, форма тощо). Щодо публічно-правового договору, то він лише поступово набув визнання у законі і доктрині адміністративного права Німеччини, тому що природа адміністративного договору протирічить методу адміністративно-правового регулювання. Публічно-правовий договір містить три елементи. По-перше, це договір, по-друге, він поширюється на сферу публічного права і, по-третє, він тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин.