86. Поняття органу управління , правомочного на видання акту в фрн.

У німецькій адміністративно-правової теорії та законодавстві сформульовано поняття органу управління, правомочного на видання актів управління. Воно міститься в п. 1 ст. 84, пп. 1-4 ст. 85, п. 3 ст. 87 Конституції ФРН, ст. 978 Німецького цивільного уложення. Згідно із законодавством ФРН органом управління визнається всяке установа «публічного управління», наділене відповідними правомочностями. Органи управління у ФРН прийнято іменувати «установами», «службами», установами «публічного права».

Для визнання в якості органу управління, повноважного на видання актів управління, установа повинна володіти рядом ознак. Такими ознаками є діяльність в якості органу, забезпеченого державою владними функціями і володіє необхідними для функціонування елементами (чиновниками, службовцями, необхідною матеріальною базою та ін), а також організаційна самостійність установи. Далі, установа повинна займати певне місце в системі органів управління і мати внутрішній статут, виданий в установленому порядку. Відсутність хоча б одного із зазначених ознак позбавляє установа якості органа управління, уповноваженій-го на видання юридичних актів.

86. Відповідальність органів управління і держави в фрн

В адміністративно-правовій літературі-ФРН установлення відповідальності органів управління і держави за свої діяння (дії посадових осіб публічних установ) пов'язується з фактом здійснення ними публічних, владних функцій (hocheitliche Verwaltung). Цій установі, на думку західнонімецьких адміністративістів, протистоїть адміністрація, позбавлена владних, публічних функцій (nicht hocheitliche Verwaltung). За дії таких установ держава не може нести відповідальність. Німецький юрист І. Юнг, характеризуючи державну адміністрацію, позбавлену владних повноважень, відзначав, зокрема, що вона «проявляється там, де управління виступає в ролі суб'єкта приватного права», тобто в ролі «фіскального управління». Органи адміністрації можуть виступати в цій ролі в цивільному обороті при придбанні майна, як власник, що конкурує з приватною фірмою, при розпорядженні майном від імені держави і т. п. Відмітна ознака органу управління, що виконує «публічні функції», полягає в тому, що він виконує їх «як свою основну обов'язок». В іншому випадку правовий статус органу адміністрації прирівнюється до статусу суб'єкта цивільного права, за юридичні дії якого держава відповідальності не несе. Органи місцевого самоврядування та деякі інші недержавні установи (наприклад, університети), видаючи акт управління, використовують надане їм право так званої автономії, на підставі якого вони можуть встановлювати норми, що носять адміністративно-правовий, тобто обов'язковий характер. Таке право звичайно грунтується на статутах, статутах, автономних положеннях, виданих державою, які надають або допускають можливість прийняття даними установами юридичних актів. Діяльність усіх органів управління підрозділяється на два види: фактичну і юридичну. Під фактичною діяльністю розуміють таку, яка не регламентується правовими нормами і яка прямо не викликає правових наслідків. Юридична діяльність є формою виявлення державної волі в межах закону з метою виконання обов'язків публічно-правового характеру. Чи не є управлінськими дії такі, які мають на увазі не правове регулювання, а лише констатацію факту. Наприклад, не є актом управління акт про розслідування авіаційної катастрофи. Не є актами управління рішення судових органів, включаючи рішення судів адміністративної юстиції, винесені по конкретних справах. Такі рішення визнаються судовими актами, лише констатують факт