86. Адміністративні судді, особливі апеляційні управління сша

Адміністративний суддя наділений надзвичайно широкими правами з ведення слухання, багато в чому аналогічними тим, якими володіє суддя в цивільному процесі. Згідно зі ст. 7 (b) федерального ЗАП адміністративний суддя має право: 1) привести до присяги чи до дачі заяв, що замінюють присягу; 2) направляти повістки, установлені законом; 3) виносити рішення щодо допустимості доказів і приймати докази, що стосуються справи; 4) знімати показання під присягою чи залучати до справи показання, дані під присягою; 5) регулювати хід слухання; 6) влаштовувати наради для врегулювання чи спрощення питань у справі за взаємною згодою сторін; 7) вирішувати процедурні чи аналогічні питання; 8) виносити чи рекомендувати рішення у справі; 9) починати інші дії, що передбачені нормативними актами адміністрації, що знаходяться відповідно до федерального ЗАП.

Порівняно із суддею в цивільному процесі в квазісудовому процесі адміністративний суддя грає більш активну роль. Так, відповідно до правил про практику Національного керування трудових відносин адміністративний суддя уповноважений «викликати і допитувати свідків, проводити їхній перехресний допит і відображати в протоколі письмові докази». Відповідно до інструкції про порядок ведення слухань у цьому керуванні адміністративний суддя «не повинний закривати протокол доти, поки він не буде цілком упевнений в тому, що всі наявні, стосовні до справи, припустимі законом докази представлені сторонами чи, якщо необхідно, адміністративним суддею»

Вони можуть бути тепер відсторонені від посади тільки через серйозні причини, установлені Комісією цивільної служби, після проведення слухання і на підставі протоколу такого слухання. Федеральний ЗАП також збільшив посадові оклади адміністративних суддів, що створило ще один шар привілейованої бюрократії. Для одних установ розгляд заяв або претензій приватних осіб є лише частиною їх роботи. Характерним ознакою, що відрізняє такі установи від судів, є їх положення при вирішенні спору. Якщо суд виступає в ролі арбітра між двома сторонами, однією з яких може бути державний орган, то установа є стороною, до якої звернене клопотання приватної особи. Отже, воно стає суддею у своїй власній справі. У таких установи сформувалася особлива система органів адміністративної юстиції. Ключове положення серед них займають адміністративні судді. Крім них в деяких установах є також особливі апеляційні управління. При цьому простежується тенденція до подальшого відокремлення органів адміністративної юстиції всередині установ, посилення їхньої самостійності. Для інших установ розгляд спорів - їх єдина функція. Такими є, наприклад, штатні комісії з виплати компенсацій робітникам і службовцям. Створені у якості спеціалізованих установ, такі установи розвиваються надалі зазвичай у двох напрямках. Одні з них, наприклад Національна рада з трудових відносин, отримують крім судових також нормотворчі повноваження і стають повновладними адміністративними установами. Інші поступово трансформуються у справжні суди.