86. Роль консультації, конференції й дорадчих комітетів при прийнятті правових актів незалежними відомствами сша.

Адмін установи, як незалежні відомства, працюють зазвичай у тісному контакті з особами та організаціями, діяльність яких воно регулює. При підготовці проекту нормативного акта адміністрація, як правило, запитує думку зацікавлених осіб, посилає їм копії проекту. Крім того, установи часто проводять конференції, на які запрошують представників зацікавлених організацій. Скликання конференцій широко використовується, наприклад, Федеральною торговою комісією. Досвід конференцій підказав і іншу форму участі громадськості у нормотворчому процесі - дорадчі комітети. Такі комітети в залежності від часу їх існування, способу організації і кола повноважень можуть бути поділені на: 1) разові, тобто створювані з метою надання допомоги установі при вирішенні якогось окремого питання; 2) тимчасові, тобто організовувані установою на певний час для вирішення якоїсь категорії запитань і 3) постійні, склад, компетенція, а нерідко і порядок діяльності яких докладно регламентуються законами. Дорадчі комітети часто використовуються департаментом внутрішніх справ при підготовці ним приписів по полюванню і рибальству, по використанню пасовищ і т. д. Дорадчі комітети відіграють також важливу роль у регулюванні трудових відносин і в багатьох інших випадках. Однією з головних цілей, переслідуваних практикою консультацій, конференцій та дорадчих комітетів, є підготовка такого проекту адміністративного акта, який би зміг швидко пройти в установі стадію слухання.

86. Відкриті (публічні) слухання при прийнятті правових актів незалежними відомствами сша.

Відкриті слухання, які влаштовуються адмін органами, в тому числі і незалежними відомства ми, є особливістю американського нормотворчого процесу. Параграф 553 п'ятого розділу Зводу законів не зобов'язує адміністрацію проводити слухання по проекту кожного акту. І якщо ніякий інший закон не передбачає проведення слухання при підготовці відповідного акта, то установа сама вправі вирішувати питання про проведення або непроведення слухання. Такий підхід виправдовується зазвичай тим, що він не суперечить V поправці до Конституції, оскільки розробка та прийняття нормативного акта не являють собою безпосередньої загрози інтересам конкретного громадянина. Але тим не менш установи широко використовують практику слухань в якості одного з етапів нормотворчого процесу. В залежності від порядку їх ведення відкриті слухання можна поділити на неформальні і формальні. Перші з них проходять не в таких строгих процедурних рамках, які встановлені для судових засідань. Такі слухання в значній мірі аналогічні слуханням у комітетах легіслатури. На слуханнях другого типу, формальних (або змагальних), присутні, як правило, дві сторони (робітники проти роботодавців, продавці проти покупців і т.д.). Слухання за участю двох сторін мають характер судових засідань з усіма їхніми вимогами щодо доказів, допитів, заяв, ведення протоколу і т. д.