3. Мета та функції державної реєстрації прав на землю

Державна реєстрація прав на нерухомість - юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження (обтяження), переходу або припинення прав на нерухоме майно. Порядок Державної реєстрації - це сукупність норм, регулюючих відносини між державою в особі реєструючого органу і особою, підлеглою за реєстрацією.

Державній реєстрації підлягають права власності, господарського ведення, оперативного управління, довічного успадкованого володіння, постійного користування, іпотека, сервітути, а також права виникнення, обмеження, переходу і припинення на нерухоме майно, зокрема на земельні ділянки, будівлі, споруди, житлові і нежилі приміщення, відособлені поверхневі водні об'єкти, багаторічні насадження та інші об'єкти. Сама по собі державна реєстрація прав на об'єкти нерухомості є об'єктивною необхідністю, якщо ринок нерухомості існує, тобто є можливість переходу прав від одного власника до іншого. Зміна прав на об'єкти нерухомості завжди виступає в документальній формі. Державний орган реєструє всі зміни прав на відповідний об'єкт нерухомості та одночасно є держателем правової історії кожного об'єкта.

По суті названа реєстрація покликана служити забезпеченням стабільності оборотності нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, але й соціальну значущість. Забезпечення стабільності досягається за допомогою виділення операцій та тих актів з об'єктами нерухомості поза приватних інтересів сторін і створення особливої інформаційної системи, що дозволяє всім суб'єктам права отримувати виняткові та єдино достовірні дані про правовий статус того або іншого об'єкта.

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що реєстрація - це легалізація для цивільних операцій операцій та прав, що породжуються ними, й обов’язкіків, а також інших основ виникнення прав і обов'язків. Як виняток момент виникнення прав може за часом не співпадати з їх державною реєстрацією. Наприклад, у разі накладення арешту на об'єкт нерухомості, обмеження наступає з моменту накладення, а не з часу державної реєстрації.

Таким чином, законодавець, установивши обов'язковість державної реєстрації прав та інших подій, разом з тим, не додав цьому процесу характеру, що виключно встановлює право, який, в свою чергу, дозволяє розглядати таку реєстрацію як відображення в реєстрі для необмеженого кола облич достовірної та вичерпної інформації про правовий статус нерухомості, його зміну або припинення.

Різницю між державним актом і реєстрацією можна прослідити й через порівняння завдань, які вирішуються ними. Так, видання державного акту служить основою для виникнення прав і обов'язків. Державна реєстрація має інші, ніж вказані вище, завдання, зокрема визначає в конкретних випадках час виникнення прав.

Головне завдання державної реєстрації - захист майнових прав на об'єкти нерухомості учасників цивільних операцій. Жоден власник не може бути упевнений в своїх правах на об'єкти нерухомості за відсутності реєстрації. Об'єкти нерухомості (земля, будівлі, споруди, житловий фонд тощо) - істотне джерело державних прибутків, тому управління нерухомістю, що знаходиться в державній власності, можна вважати ще одним важливим завданням інституту державної реєстрації.

Будучи одним з джерел інформації про ринок нерухомості, а також найбільшим (за об'сягом нерухомості, що знаходиться у власності) учасником ринкових відносин держава може впливати на процеси, що відбуваються на ринку нерухомості.

Функцією інституту державної реєстрації є також попередження та припинення правопорушень й злочинів: в сфері відносин, пов'язаних з нерухомістю. Боротьба із злочинами в цій сфері знаходить відображення як в нормах, що встановлюють порядок реєстрації, так і в організації взаємодії між реєструючими та правоохоронними органами.

Реєстрація об'єкта нерухомості й реєстрація прав на нього - це два різних види діяльності, що вимагають абсолютно різних методів і знань в абсолютно різних областях. Так, опис об'єктів нерухомості, які існують незалежно від прав на них, вимагає технічних знань, а встановлення прав на них - це юридична практика.

Взаємозв'язок реєстрації об'єкта нерухомості й реєстрації права на нього зумовлений взаємозв'язком об'єкта правовідношення власності та самого цього правовідношення. Правовідношення характеризується взаємозв'язком суб'єктів з приводу об'єктів нерухомості. Без об'єкта нерухомості правовідношення стає безпредметним, в той час як відсутність правовідносин з приводу об'єкта нерухомості не робить цей об'єкт неіснуючим.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6