1.Роль і місце кадастру нерухомості в сучасному суспільстві

Роль і місце кадастру в сучасному суспільстві постійно зростають. Вирішення проблем сталого розвитку регіонів, екологічної безпеки довкілля, охорони земель та їх раціонального використання, визначення правових відносин щодо землі та іншого нерухомого майна потребують всебічного кадастрового забезпечення. На сучасному етапі однією з основних проблем в галузі кадастру є запровадження в Україні кадастрово-реєстраційної системи. В країнах з розвинутою ринковою економікою кадастрово-реєстраційні системи відіграють важливу роль в сфері управління нерухомістю, оподаткування та іпотечного кредитування, інформаційного та правового забезпечення ринку нерухомого майна тощо. Більш того, кадастрово-реєстраційні системи є обов’язковим атрибутом економіки всіх без виключення економічно розвинутих країн. Такі системи слугують ефективним механізмом ідентифікації і обліку об’єктів нерухомого майна в кадастрових базах даних та реєстрації речових прав на нерухоме майно і їх обмежень в Реєстрі прав. Найбільш прогресивні національні кадастрово-реєстраційні системи поєднують функції обліку нерухомого майна (кадастрова функція) і реєстрації прав (юридична функція) в рамках однієї системи на основі інтегрованих баз даних. Однак в світовій практиці мають місце і так звані “дуальні” системи, коли функції ведення кадастру і реєстрації прав здійснюються різними інституціями (і, відповідно, різними системами) за умови забезпечення надійного обміну даними між ними. Але майже у всіх країнах має місце чітка тенденція переходу на інтегровані кадастрово-реєстраційні системи, що дасть змогу запобігти дублюванню інформації та раціонального використання коштів. Згідно Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” в Україні передбачається створення саме єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно і їх обмежень у складі державного земельного кадастру.Створення та ведення кадастрово-реєстраційної системи потребує відповідного законодавчого забезпечення всієї земельно-кадастрової діяльності. До переліку законів, які б регулювали створення кадастрово-реєстраційної системи, в першу чергу, відносяться Закони України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

3. Законодавче забезпечення проведення кількісного та якісного обліку земель.

На сьогоднішній день, коли відбуваються значні зміни в угіддях та землекористуваннях, слід пам’ятати, що облік земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всіх відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів. Облік продовжує вивчення господарського стану земель і починає їх вивчення в природному відношенні.Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею, складом угідь та правовим статусом.Облік земель виключно і тільки виникає тоді – коли прийняті в законодавчому полі повноважні рішення. Іншому обліку, тобто запис даних до облікових документів не підтверджених рішеннями в сесійному режимі – місця не може бути, бо це вже з області корупційних діянь.Державному обліку підлягають усі землі, в межах адміністративно-територіальних одиниць. Для ведення обліку використовуються дані земельно-кадастрових книг та інших земельно-кадастрових документів первинних землеволодінь і землекористувань.Основним земельно-кадастровим обліковим документом ради є Земельно-кадастрова книга (ЗКК), за матеріалами якої складають звіт, тому їй необхідно приділяти особливу увагу.Одним із основних і відповідальних рівнів при веденні кількісного обліку земель є місцевий, ведення, заповнення даних якого повністю залежить від райуправлінь. Згідно п.12 Перехідних положень ЗКУ землями за межами населених пунктів розпоряджаються райдержадміністрації, а це 1,1 млн.га, або 76% від загальної площі області. Значні площі і інтенсивний рух у використанні земельних ресурсів потребує чіткого, достовірного і оперативного обліку. Разом з цим, намітилася позитивна тенденція щодо якісного виправлення минулорічних зауважень, як у річних звітах, так і у земельно-кадастровій документації. Зокрема, фактично до усіх змін що відбулися протягом року на території районів були представлені підтверджуючі документи, у пояснювальних записках поліпшився аналіз руху земель – він став глибшим і детальнішим, також стали зрозумілішими по суті наслідки співпраці з органами статистики – назви землевласників і землекористувачів по юридичних особах відображено (в основному) відповідно до даних державного реєстру підприємств.

Білет № 21