57. Методи калькуляції, метод загальної калькуляції, калькуляція по методу величини покриття, комбінований метод калькуляції.

Методи калькуляції — це методи розрахунку витремок підприємства, собівартості продукції, об'єму незавершеного підприємства, основані на калькуляції затрат. Розрізняють простий, нормативний, позаказний методи калькуляції.

Розрахунки витрат на виробництво окремих видів продукції та всієї виготовлюваної продукції називають калькулюванням, або калькуляцією собівартості. У внутрішньофірмовому плануванні використовують ряд методів калькуляції, або розрахунків собівартості. Застосування того чи іншого методу залежить від характеру виробів, особливостей організації та технології їх виробництва.

Залежно від прийнятого методу розподілу витрат у теорії та практиці використовують такі методи:

1. метод загальної калькуляції (нормативний) — на підставі чинних у даний період прогресивних нормативів і норм витрат економічних ресурсів на одиницю продукції та інших ринкових показників;

2. метод позамовної та попроцесної калькуляції;

3. метод величини покриття.

Метод загальної калькуляції - припускає розподіл як змінних, так і постійних витрат на одиницю продукції. Це саме той метод, яким користувалися в умовах ((командно-адміністративної» системи управління. На жаль, він залишається основним методом калькулювання витрат і дотепер.

Методу величини покриття. Суть його полягає в тому, що калькуляції, за окремими видами продукції, складають тільки за змінними витратами. Постійні витрати вважають витратами поточного періоду, їх не відносять на собівартість, не розподіляють між виробами (об’єктами калькулювання), а прямо відносять на результати господарської діяльності. Визначення собівартості готової продукції здійснюють тільки за змінними витратами.

Недоліком калькулювання методом величини покриття є те, що розрахувати прибуток чи стан «беззбитковості» за виробами можна за умов, коли випускається один виріб. За більшої кількості найменувань виробів прибуток за кожним виробом з використанням цього методу визначити не можна.

Отже, основним призначенням калькуляції є отримання інформації про виробничу собівартість для організації і управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат на всіх етапах виробничого циклу, а також за місцями виникнення витрат.

Метод загальної калькуляції - припускає розподіл як змінних, так і постійних витрат на одиницю продукції. Це саме той метод, яким користувалися в умовах «командно-адміністративної» системи управління. На жаль, він залишається основним методом калькулювання витрат і дотепер.

Треба відзначити, що у разі застосування методу загальної калькуляції нема ідеальної бази розподілу постійних витрат, але для кожного підприємства існує оптимальна база розподілу, при якій ефект від розподілу витрат повинен перевищувати пов’язані з ним витрати. Некоректний розподіл витрат призводить до неправильної оцінки діяльності виробництва, а іноді й до зниження обсягу випуску окремих видів продукції, як правило, нерентабельних. Крім того, метод загальної калькуляції має ще один недолік – не дає змоги швидко реагувати на зміну ринкової кон’юнктури.

Калькуляція по методу величини покриття

Метод калькуляції за величиною покриття передбачає розрахунок тільки змінних витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією одиниці товару (послуги). В основі цього методу лежить розрахунок середніх змінних витрат і середньої величини покриття.

Відомо, що в умовах невизначеності й частої зміни ринкової кон'юнктури перевагу варто віддавати складанню калькуляцій методом "величини покриття", тобто при розподілі тільки змінних витрат з виділенням маржинального прибутку по виробах. Складання калькуляцій "методом величини покриття" дозволяє робити численні варіантні розрахунки з урахуванням зміни ринкової кон'юнктури, вирішувати питання із цінами, асортиментами, включенням у замовлення нових виробів і т.д., точно розраховуючи, як при цьому зміниться прибуток по підприємству.

Вплив зміни обсягу, ціни, змінних витрат на прибуток розраховується по формулі:

∆ПМ i = ∆П i = ∆ПМ i (±∆ N i ) (11)

де ∆ПМ і , ∆П і - відповідно приріст (зменшення) маржинального прибутку й прибутку;

∆ N i ,- приріст (зменшення) кількості і -гo виробу.

Комбінований метод

Комбінований метод застосовується у разі отримання в комплексному виробництві декількох основних і супутніх продуктів. Сенс комбінованого методу калькулювання собівартості продукції полягає в послідовному застосуванні декількох методів калькулювання:

1) поєднання простого і попередільного методів;

2) поєднання простого і коефіцієнтного методів;

3) поєднання методів виключення і розподілу витрат, при цьому із загальної суми витрат спочатку віднімається вартість супутньої продукції, а частину залишків витрат розподіляється між основними продуктами відповідно до встановлених коефіцієнтів.

За цим методом в умовах складного (багатопередільного) комплексного виробництва собівартість окремих видів продукції визначається кількома етапами:

1) із загальної суми комплексних витрат віднімається собівартість супутньої продукції;

2) з решти суми витрат віднімається частина витрат, яка може бути прямо віднесена на відповідні види продукції;

3) залишок витрат розподіляється між продуктами відповідно до встановлених коефіцієнтів;

4) визначається загальна планова величина собівартості відповідних продуктів підсумовуванням витрат, які відносяться прямо на продукцію, і розподіляються витрат.

Наведені методи розрахунку планової калькуляції застосовуються також і для розрахунку звітних калькуляцій

Нормативна калькуляція розробляється на всі вироби, що випускаються на підприємстві, за даними конструкторсько - технологічної та іншої документації на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою для планування собівартості продукції, обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконанням планових завдань по зниження собівартості.

Якщо окремі види виробів виготовляються у різних варіантах, нормативна собівартість визначається для кожного варіанту окремо.

Нормативна калькуляція складається послідовно на деталі, вузли, збірні з'єднання і вироби в цілому або тільки на вироби в цілому.

Нормативна собівартість вузла є сумою собівартості всіх деталей, які входять до складу даного вузла, з додаванням до нього вартості матеріалів, які витрачаються на складання, суми заробітної плати працівників, зайнятих на складанні, та відповідних сум витрат на обслуговування та управління.

Собівартість окремих деталей включається до нормативну калькуляцію вузла за нормативними калькуляціями деталей, а витрати на складання вузла - за технічними картками збірки.

Нормативна собівартість на види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіантом зведеного звіту витрат (полуфабрічного або бесполуфабрічного). У разі застосування полуфабрічного методу обліку визначенню нормативної собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому у нормативній калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, У якій цехи - споживачі відображають собівартість отриманих від цехів попередньої обробки напівфабрикатів. У разі застосування бесполуфабрікатний варіанту в нормативній калькуляції виділяються витрати окремих цехів.