3. Цілі підприємницької діяльності.

Загальновизнано, що підприємницька діяльність — це діяльність, спрямована на одержання прибутку.    У ст.42 Господарського кодексу України в легальному визначенні поняття підприємництва в якості однієї з його цілей назване одержання прибутку.    Згідно з ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.    Прибуток (дохід) суб'єкта господарювання — це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р., прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Основними цілями підприємницької діяльності є:

- одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об'єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних, матеріальних і нематеріальних засобів;

- задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів.

У процесі виробництва чи посередницької діяльності ціпі можуть носити більш глобальний характер, зокрема, це може бути:

- нагромадження коштів для завоювання нових ринків і розвитку виробництва;

- поліпшення соціальних умов співробітників підприємства;

- формування та оптимізація платоспроможного попиту споживачів продукції підприємства;

- формування етичних і високоморальних норм в суспільстві, поліпшення культури споживання тощо.

Безпосередні цілі, яки досягаються на різних етапах діяльності підприємництва, можуть бути наступними: 1. Одержання задовільного (максимального) прибутку у коротко- або довгостроковому періоді. Для кількісного виразу цієї мети може використовуватись абсолютний (у гривнях) або відносний (у процентах) показник. Наприклад, одержувати не менш 20% прибутку на вкладений капітал за рік. Обираючи метою досягнення максимального прибутку у короткостроковому періоді, підприємець відмовляється від фінансування наукових досліджень, впровадження нової продукції і в результаті в довгостроковій перспективі його прибутки будуть меншими через відставання від конкурентів. 2. Досягнення або збереження передових позицій на ринку. 3. Зменшення ризику шляхом утворення резервів, диверсифікації, продажу товару на різних ринках та ін. 4. Наукові дослідження та впровадження новин. 5. Покращання взаємовідносин з персоналом (забезпечення певних доходів і умов працівникам) та ін.

4. Основні умови розвитку підприємництва, права та обов’язки підприємців.

Підприємство – це провідний і важливий елемент сучасної економіки, який забезпечує ринок товарами та послугами, сприяє розвитку здорової конкуренції, задовольняє потреби споживачів. В сучасних умовах підприємство розвивається не автономно, а в тісному зв’язку з зовнішнім середовищем . Підприємництво здійснюється в певних правових, економічних, соціальних і політичних умовах.

Економічні умови — це в першу чергу пропозиції товарів і попит на них; види товарів, що можуть придбати покупці; обсяги коштів, що вони можуть витратити на ці покупки;

На економічну обстановку істотно впливають наявність і приступність грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також величина позикових засобів, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій і які готові надати їм кредитні установи. Банки, постачальники оптові і роздрібні продавці спеціалізовані фірми й установи агентства по працевлаштуванню ,навчальні заклади агентства — рекламні, транспортні, страхові й ін.;засобу зв'язку і передачі інформації.

Соціальні умови формування підприємництва. Насамперед, це прагнення покупців здобувати товари, що відповідають визначеним смакам і моді. Соціальні умови впливають на відношення окремого індивідуума до роботи, що у свою чергу впливає на його відношення до величини заробітної плати, до умовах праці, пропонованим бізнесом.

Важливу роль у формуванні підприємництва грає підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів підприємців:

• організація навчання сучасним методам ведення підприємницької діяльності;

• навчання і перенавчання кадрів, їхнє стажування, у розвитих країнах; організація підготовки і перепідготовки викладацьких кадрів для навчання підприємців;

• створення мережі консультативних центрів, що проводять професійний добір і орієнтацію кадрів підприємницького сектора й ін.

Будь-яка підприємницька діяльність функціонує в рамках відповідної правового середовища. Тому велике значення має створення необхідних правових умов.

• наявність законів, що регулюють підприємницьку діяльність, що створюють найбільш сприятливих умов для його розвитку: спрощена і прискорена процедура відкриття і реєстрації підприємств;

• захист підприємця від державного бюрократизму; удосконалювання податкового законодавства в напрямку мотивації виробничої підприємницької діяльності;

• розвиток спільної діяльності підприємців України з закордонними країнами. Сюди входить і створення регіональних центрів підтримки малого підприємництва, удосконалення методів обліку і форм статистичної звітності. Велике значення також має підготовка законодавчих ініціатив з питань правової гарантії підприємницької діяльності, включаючи в першу чергу право на власність і дотримання договірних зобов'язань.

Права та обов’язки

Права підприємця. Право - це нормативна форма вираження принципу формальної рівності господарюючих суб’єктів в економічних відносинах, це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки. З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право:

• створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва;

• купувати повністю або частково майно та набувати майнового права;

• самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни та тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

• укладати з громадянами трудові договори щодо використання їхньої праці (контракти, угоди);

• самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом;

• отримувати, будь-який необмежений за розмірами особистий дохід;

• брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції;

• користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.Обов’язки підприємців. Обовязки - це правові норми (правила), що підлягають обов’язковому виконанню. Основні обов’язки підприємців полягають у тому, щоб:

• укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за наймом;

• здійснювати оплату праці осіб, які працюють за наймом, на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, встановлені законодавством;

• забезпечити відповідні умови і охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

• дотримуватися прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);

• отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.