22. Форми та напрями формування підприємницьких мереж в Україні

В умовах погіршення економічної ситуації в Україні протягом останніх двох років та прогнозування у подальшому збереження прояву негативних тенденцій у вітчизняній економіці актуальності набуває пошук суб'єктами господарювання нових підходів до підтримки своїх конкурентних позицій на ринку. В умовах ускладнення конкурентного середовища у роздрібній торгівлі України, загострення прояву впливу основних її учасників (виходячи з моделі п'яти конкурентних сил за М. Портером) об'єднання ними своїх зусиль у вигляді створення підприємницьких мереж стає очевидним.

Підприємницькі мережі є достатньо новим явищем для практики українського бізнесу. Їх формування сприяє реалізації інноваційного підходу підприємств до організації своєї діяльності на ринку, забезпечення і збереження її ефективності.

Існують різні підходи до визначення сутності підприємницьких мереж.

Слід зазначити, що підприємницькі мережі можна визначити як нову складну форму організації взаємодії між суб'єктами господарювання, яка передбачає об'єднання їхніх ресурсів і ділової активності з метою створення додаткових конкурентних переваг на ринку за рахунок втілення управлінських рішень у вигляді певних проектів. При цьому такі рішення є результатом розробки загальної стратегії та системи підтримки її реалізації.

Принципи, на яких ґрунтується формування зазначених мереж, визначають їхній підприємницький характер (рис. 1). Саме тому такі об'єднання підприємств доцільно називати підприємницькими.

Підприємницькі мережі як складні структури можна класифікувати за рядом ознак. Авторська класифікація представлена в табл. 1.

Прикладом ієрархічної підприємницької мережі у сфері роздрібноїторгівлі є корпоративна торговельна мережа.

Принципи формування підпр мереж: самостійність прийняття рішень, системність, ініціативність, розробка заходів із запобігання і зменшення ризиків, спрямованість на досягнення результат у вигляді прибутку.

Класифікація підприємницьких мереж:

За рівнем диверсифікації – високий (більше 5 видів діяльності), середній(2-5), низький (менше 2)

За характером - споріднена і неспоріднена діяльність

За масштабами діяльності – місцева, регіональна, міжрегіональна, національна, міжнародна.

За часом створення – довгострокові, середньострокові, для виконання певного проекту.

За метою створення – з метою обміну чи обєднання ресурсів, посилення своїх позицій, виконання певного проекту, інформації.

На сьогодні на українському ринку переважають адміністративні засади

формування підприємницьких мереж, яскравим прикладом яких є корпора-

тивні торговельні мережі.

Початок розвитку торговельних мереж припадає на кінець 1990-х – поча-

ток 2000-х років. На сьогодні вже можна говорити про сформованість як на

ринку роздрібної торгівлі продовольчими товарами, так і на непродовольчими

товарами (побутовою технікою, будівельними матеріалами, парфумерно-кос-

метичними товарами, книгами, мобільними телефонами тощо) своїх лідерів

за такими показниками, як обсяг роздрібного товарообороту та кількість мага-

зинів. При цьому слід зазначити, що переважна більшість таких мереж є кор-

поративними.

Набувають свого поступового розвитку, але меншими темпами, і договір-

ні торговельні мережі – мережі, які формуються на засадах франчайзингу.

Новими для вітчизняного ринку, але достатньо перспективними є парт-

нерські (добровільні) мережі.

Підвищення інтенсивності впливу чинників зовнішнього середовища ви-

магає від керівництва торговельних мереж постійного коригування напрямків

свого розвитку з метою забезпечення стабільного положення на ринку.

У сучасних умовах швидкої зміни якісних і кількісних характеристик ево-

люційного розвитку роздрібної торгівлі та запеклої боротьби за покупця пос-

тачальникам товарів необхідно «бачити у торговельних мережах потенційних

партнерів, розуміти їхні вимоги і максимально оптимізувати бізнес-процеси всередині компанії для успішного, а головне, рентабельного співробітництва.

Все це дозволить «увійти до мережі» і встановити партнерські відносини» [7,

75]. Такий підхід орієнтований на забезпечення та підвищення конкуренто-

спроможності усіх підприємств, які входять до складу ланцюга поставок.

Зважаючи на обмеженість ресурсів кожного елементу такої складної

структури, як підприємницька мережа, задача управління нею полягає у забез-

печенні тісної взаємодії між учасниками-партнерами, що дозволить підтриму-

вати потенціал компаній на належному рівні як для досягнення поточних ці-

лей бізнесу, так і для його розвитку у довгостроковій перспективі.