- •1. Історія України: її предмет і джерела. Значення вивчення історії України.
- •3.Державницькі традиції на території України: кімерійці, скіфи, сармати.
- •9. Державний і політичний устрій Київської Русі.
- •10. Запровадження християнства, його вплив на розвиток Київської Русі.
- •11.Зовнішня політика Давньоруської держави.
- •12. Походження національно-державної символіки України.
- •15. Утворення Галицько-Волинського князівства. Політика Романа Мстиславича і Данила Галицького.
- •17. Селянсько-козацькі повстання в Україні в кінці хvі-першій половині хvіі ст.
- •19. Люблінська унія 1569 р. Захоплення українських земель Польщею.
- •20. Переяславська Рада. “Березневі статті”.
- •23. Внутрішні конфлікти і зовнішні напади, що призвели до великої Руїни в Україні.
- •24. Гетьманування Івана Мазепи, його державна і політична діяльність.
- •25.Українська політика Катерини іі. Ліквідація Запорозької Січі.
- •27. Зародження революційно-демократичного та ліберального руху в Україні. Декабристи та масони.
- •28. Тарас Шевченко та його роль у духовному відродженні України.
- •30. Скасування кріпосного права. Реформи 60-70-х років хіх ст.
- •31.Посилення національного гніту в Україні в другій половині хіх ст. Валуєвський циркуляр та Емський указ
- •32.Революційний рух в Україні в другій половині хіх ст.: народники та соціал-демократи.
- •33.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австро-Угорської імперії (іі половина хіх ст.).
- •35.Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки.
- •36.Головні воєнні дії на території України в роки Першої світової війни.
- •37.Революція в Україні. Відродження Центральною Радою державності українського народу. І і іі Універсали.
- •38.Проголошення Української народної республіки самостійною державою. Ііі і іу Універсали.
- •39.Гетьманат Павла Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика Української держави.
- •40.Відновлення унр. Директорія та її місце у розвитку української державності.
- •41.Проголошення зунр. Акт злуки унр і зунр та його значення.
- •42.Михайло Грушевський – видатний український вчений, політичний та державний діяч.
- •43.Національна політика в Україні в 20-х рр. Хх ст. “Українізація”, її суть і наслідки.
- •44.Індустріалізація в Україні в 20-30 рр. Хх ст. Та її результати.
- •45.Примусове запровадження колгоспного ладу. Голод 1932-1933 рр.
- •46.Утвердження тоталітарного режиму в срср. Репресії в Україні в 30-ті роки хх ст.
- •47.Українське питання у міжнародній політиці напередодні і на початку другої світової війни. Возз’єднання західноукраїнських земель з Українською рср.
- •48.Окупація України німецько-фашистськими
- •49.Антифашистський рух опору на тимчасово окупованій фашистами території України.
- •50.Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 40-х – першій половині 50-х рр. Хх ст.
- •51.Микита Хрущов і Україна.
- •52.Виникнення дисидентства. Правозахисний рух в Україні.
- •53.Суспільно-політичне життя в Україні в умовах авторитарно-бюрократичної системи (друга половина 60-х середина 80-х років хх ст.)
- •54.Входження Криму до складу України в 1954 р.
- •55.Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 80-х на початку 90-х рр. Хх ст. Розвиток демократії і гласності.
- •56.Надзвичайна сесія Верховної Ради урср 24 серпня 1991 р. Акт проголошення незалежності України.
- •57.Актуальні проблеми сучасного розвитку економіки України.
- •58.Національна політика Української держави на сучасному етапі.
- •60.Конституція України та її історичне значення
51.Микита Хрущов і Україна.
М.Хрущов був глибоко знайомий з усіма проблемами України і енергійно сприяв їх вирішенню. У центрі його зору були питання, пов'язані з возз'єднанням Закарпатської України та Українською РСР, яке ознаменувало завершення історичного процесу об'єднання всіх українських в єдину державу було видатною подією історія українського народу, у житті всіх народів СРСР. “Відтепер і навіки, - говорив Хрущов на VII сесії Верховної Ради УРСР першого скликання в 1946 року, - українському народові уперше у своїй історії повністю возз'єднується щодо одного Українській державі… Відтепер дедалі землі України зібрані воєдино, під Радянський прапор…” На початку 1946 року М.Хрущов побував в Закарпатті, де ознайомився з роботою партійної організації, становищем народного господарства краю, взяв участь у діяльності обласної конференції вчителів. Восени 1945 року йшло мало дощів, тому озимі слабко розвинулися і було пошкоджені морозами. Тракторів бракувало, на посівних роботах широко використовувалися корови, що різко вдарило по удоях молока. Хрущов закликав розширювати посіви кукурудзи і проса, але не вистачало ні техніки, ні робочих рук. Проте страшного удару завдала природа. Засуха почалася в Молдавії, потім поширилася по південно-західну Україну, а влітку уразила й Поволжжя. За масштабами вона була тяжча, ніж у 1921 року, її можна було порівняти лише з посухою 1891 року. Міському населенню хліб видавали за картками. В багатьох селах України почався справжній голод, і Хрущов наполягав перед Москвою про майбутнє запровадження карток і харчування у селах, оскільки ослаблі селяни або не мали сил до роботи,що зібрали в 1946 року 200 млн. пудів зерна, хоча тільки державі потрібно було здати 400 млн. пудів. Сталін, проте, відмовився надати республіці необхідну допомогу дітям і відправив образливу телеграму.Також М.Хрущов цікавився розвитком науку й нових технологій у металургійної промисловості, у машинобудуванні, інших галузях народного господарства. Багато Хрущов приділяв поліпшенню роботи вугільних шахт, які у 1946 року дали 52% довоєнного видобутку. У Донбасі давали вугілля вже 138 основних шахт з 279 працювали тут до війни.
І все-таки, попри певну непослідовність своєї діяльності, за скрутних умов повоєнного часу Хрущов доклав багато зусиль на відновлення й подальшого розвитку Українською РСР. Він намагався бути з людьми серед людей, мав авторитет серед трудящих.Україну насправді можна назвати тим “політичним полігоном”, де Хрущов формувався і затверджувався як партійний та Харківський державний діяч.
Хрущов прийшов до керівництва після Сталіна, який створив одне з найбільш страшних терористичних режимів.Стала гостра боротьба за владу, у якій гору здобув саме Хрущов. Він зумів знищити такого небезпечного противника, як Л.Берія, і відтіснити від бажання влади таких великодосвідчених політиків, як В.Молотов, Г.Маленков, Л.Каганович. Особиста влада Хрущова була величезною, хоч і не створював особливого апарату на її збереження.