2. Предмет права соціального забезпечення

Основним критерієм розмежування галузей права служить предмет правового регулювання. Предметом будь-якої самостійної галузі права, зазвичай, прийнято називати коло однорідних суспільних відносин, які можуть піддаватись правовому регулю­ванню нормами лише цієї галузі права.

Щоб визначити які суспільні відносини є предметом галузі пра­ва соціального забезпечення, насамперед необхідно з'ясувати: що таке соціальне забезпечення, його ціль та джерела фінансування, обсяг видів соціального забезпечення та коло осіб, що підлягають такому забезпеченню.

Під соціальним забезпеченням розуміється безоплатне (бе-зеквівалентне) або на пільгових умовах матеріальне забезпечення і обслуговування громадян, що цього потребують, у випадках, пе-

10

редбачених законодавством за рахунок соціального страхування та виплат із державного та місцевих бюджетів. Із входженням Ук­раїни в ринкові відносини змінюється характер і зміст соціального забезпечення, але його мега лишається незмінною - це забезпечен­ня гідного прожиття непрацездатних громадян шляхом надання багатоманітних видів соціального забезпечення.

До питання щодо обсягу видів соціального забезпечення та ко­ла осіб, що підлягають такому забезпеченню, вчені підходять по різному. Одні включають до соціального забезпечення всі соціаль­но - економічні заходи, спрямовані на відшкодування втраченого заробітку та безеквівалентне забезпечення тих потреб громадян, котрі задовольняються з державних і громадських джерел поза прямим зв'язком із результатом їхньої трудової діяльності. Інші вчені вважають, що до обсягу поняття соціального забезпечення повинні бути включені лише ті соціально-економічні заходи, що пов'язані з забезпеченням непрацездатних, хворих та сімей, що ма­ють дітей. Треті вважають, що до предмета права соціального за­безпечення повинні відноситись лише ті суспільні відносини, які безпосередньо пов'язані з соціальним страхуванням працівників.

Але слід мати на увазі, що чинним законодавством України пе­редбачені певні види соціального забезпечення, які надаються ор­ганами соціального захисту населення громадянам незалежно від їхнього стану працездатності, сімейного стану, а також незалежно від того, чи були вони застраховані. Наприклад, разові допомоги в зв'язку з народженням дитини, на поховання, державна соціаль­на допомога малозабезпеченим сім'ям тощо. Відносини, що вини­кають з приводу надання таких видів соціального забезпечення, хоча вони займають порівняно незначну частину в системі соціаль­ного забезпечення, на нашу думку, також є предметом права соціального забезпечення.

На думку І.М. Сироти до кола суспільних відносин, що є пред­метом права соціального забезпечення, повинні входити такі ком­поненти: загальні поняття соціального забезпечення, коло осіб, які підлягають такому забезпеченню, обсяг видів соціального забезпе­чення, рівень забезпечення, джерела фінансування, відносини, пов'язані з обов'язками держави та роботодавців з утримання та соціального обслуговування певного контингенту непрацездатних громадян та інші. (Див, Сирота И.М. Право социального обеспече­ния в Украине: Учебник, Изд. третье, переработанное и дополнен­ное, - X.: «Одиссей», 2002. - С. 13).

Слід відзначити, що поняття «непрацездатні громадяни» за правом соціального забезпечення в певній мірі носить умовний ха­рактер, має своє специфічне значення і за своїм змістом відрізняється від поняття «непрацездатні громадяни» за трудовим правом. Так за трудовим правом працездатною вважається особа, яка досягла встановленого законом віку, з якого вона має право ук­ладати трудовий договір і за станом здоров'я може виконувати кон­кретну роботу (трудову функцію), визначену трудовим договором. Такою особою може бути навіть інвалід 1-ої групи.

11

За правом соціального забезпечення особа вважається непрацез­датною лише за певних умов, визначених законодавством для цієї ка­тегорії громадян. Обставинами, за яких особа вважається непрацез­датною, наприклад, може бути наявність хвороби, що підтверджена відповідним медичним закладом в установленому порядку чи встанов­лення спеціальним державним органом - медико-соціально експерт­ною комісією (МСЕК) однієї з трьох груп інвалідності. Тобто в цьому випадку непрацездатність залежить від стану здоров'я особи.

В окремих випадках особа визнається непрацездатною незалеж­но від стану здоров'я, а залежно від віку. Так вважаються непра­цездатними громадяни похилого віку (чоловіки після досягнення 60, а жінки - 55 років), незважаючи, що вони за станом здоров'я ще можуть виконувати ту чи іншу роботу. А у випадку надання та­кого виду соціального забезпечення як пенсія в разі втрати году­вальника непрацездатними вважаються діти, брати, сестри й ону­ки померлого, які не досягли 18 років.

Особа може вважатися непрацездатною І за інших обставин, не­залежно від віку чи стану здоров'я. Наприклад, в зв'язку з догля­дом за хворою малолітньою дитиною чи іншими членами сім'ї, як­що ті за висновком лікаря потребують стороннього догляду.

Непрацездатність може бути повною, частковою чи тимчасо­вою. У випадку призначення пенсії за вислугу років особа, що про­працювала установлений законом термін у певній галузі, на певній роботі, посаді чи за певною професією, визначених законодавством, вважається такою, що втратила професійну працездатність.

Отже предметом права соціального забезпечення є суспільні відносини, які виникають між громадянином чи сім'єю і держав­ними органами, що здійснюють соціальне забезпечення з приводу безоплатного (безеквівалентного) або на пільгових умовах ма­теріального забезпечення і обслуговування за рахунок соціального страхування та виплат з державного та місцевих бюджетів грома дян в старості, у випадку хвороби, повної, часткової або про­фесійної втрати працездатності, в разі втрати годувальника, а та­кож надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, сім'ям, що мають дітей та в інших випадках, передбачених законодавством, що по­требують надання соціальної допомоги.

Основу предмета права соціального забезпечення складають пенсійні правовідносини, тобто які виникають з приводу призна­чення, нарахування та виплати державних пенсій.

До пенсійних відносин наближені й тісно з ними пов'язані відносини зі здійснення соціального страхування працюючих гро­мадян на випадок тимчасової втрати працездатності, так як тру­дові пенсії і допомоги по тимчасовій втраті працездатності пов'язу­ються з трудовим (страховим) стажем.

Предметом правового регулювання права соціального забезпе­чення є також відносини зі здійснення різноманітних соціальних виплат та з соціального обслуговування громадян похилого віку, непрацездатних, ветеранів війни і праці, ветеранів військової служби та органів внутрішніх справ.

Серед суспільних відносин в області соціального забезпечення значні за обсягом та за змістом відносини, що виникають в зв'яз­ку з соціальним обслуговуванням непрацездатних. Сфера соціаль­ного обслуговування охоплює широке коло суспільних відносин. В соціальне обслуговування включається як платні, але на пільго­вих умовах, так і безплатні види послуг, що надаються громадянам за рахунок соціальних фондів. Вони надаються органами соціаль­ного забезпечення безпосередньо та через загальну сферу обслуго­вування населення (комунальне, медичне, побутове обслуговуван­ня, послуги по працевлаштуванню інвалідів, утриманню, навчанню та вихованню дітей-інвалідів тощо).

Крім названих відносин, до предмету права соціального забезпе­чення належать відносини з приводу встановлення юридичних фактів і процесуальні відносини, які не входять до предмету процесуального права, з вирішення спорів з питань соціального забезпечення.

З правом соціального забезпечення споріднені відносини, що виникають між органами соціального забезпечення та суб'єктами господарської діяльності (страхувальниками) з приводу формуван­ня Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування тощо, відно­сини з приводу використання коштів цих фондів та відносини, що виникають між різними органами, що здійснюють соціальне забез­печення, і між ними та іншими установами і організаціями з при­воду організації соціального захисту населення. Але ці відносини не є предметом права соціального забезпечення, оскільки регулю­ються нормами інших галузей права (адміністративного, фінансо­вого тощо).