25.Предмет, метод та джерела фінан. Права.

Фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі утворення, розподілу та використання фондів коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.

Фінансове право має особливий предмет і метод його правового регулювання. Його норми регулюють сферу державного управління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу формування, розподілу та використання відповідних фондів грошових коштів, які необхідні для фінансування соціально-економічного розвитку держави. Водночас, відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів коштів господарюючих суб'єктів і громадян фінансовим правом не регулюються. Основним методом фінансового права є - державно-владні приписи, які стосуються порядку і розмірів платежів до бюджетної системи держави, фондів, цільового використання державних грошових коштів та ін. Для надання фінансовим відносинам правового характеру використовується метод їх правового регулювання, якому властивий імперативний (владний) характер. Його суть полягає в тому, що зміст правовідносин визначається однією зі сторін, завдяки прийняттю нею владного припису, обов'язкового для виконання іншою стороною. Стороною, яка приймає владні приписи (рішення) у фінансових правовідносинах є держава або органи місцевого самоврядування в особі уповноважених ними органів чи посадових осіб. Джерелами фінан. права є Конституція У, Податковий Кодекс, Бюджетний Кодекс, закони, укази, постанови.

26.Організація та органи фінан. Контролю.

Система органів державного фінансового контролю в Укр. Перебуває в стані перебудови. На даний час основні її елементи вже склалися і знаходяться в стані формування.

Відповідно до чинного законодавства фінансовий контроль здійснюється органами законодавчої влади і виконавчої влади, спеціальними контрольними органами, недержавними організаціями. Верховна Рада Укр. Має право вирішувати будь-які питання, пов'язані з фінансовою діяльністю держави. Вона здійснює фінансовий контроль при розгляді і затвердженні проекту Державного бюджету і його виконання, заслуховує звіти Кабінету Міністрів.

Кабінет Міністрів як найвищий орган в системі органів виконавчої влади здійснює комплексний фінансовий контроль в процесі реалізації фінансової політики держави, реалізації загальнодержавних і міждержавних економічних програм створення і діяльності різних фондів. Кабінет Міністрів Укр. Подає у Верховну Раду Укр. Проект бюджету наступного року, а також звіт про його виконання.

Органи місцевого самоврядування здійснює фінансовий контроль при розгляді і затвердженні проектів бюджетів, вносять до них зміни під час виконання і звіту про виконання, при заслуховуванні звітів голів постійних комісій, інших органів по питаннях фінансової діяльності.

Особливе місце в здійсненні фінансового контролю належить органам фінансово – банківської системи. Фінансові органи виконують контрольні функції при складанні і виконанні бюджету, перевірці проектів фінансових планів, бюджетів, під час вступу платежів і фінансуванні бюджетів, при аналізі звітів і балансів.

При Мінфіні Укр. також діє Державне казначейство. Державне казначейство складається з Головного управління і його територіальних органів – управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі з відділеннями а районах, містах і районах в містах.

Державне казначейство: організовує виконання Державного бюджету Укр. і здійснює контроль за цим; здійснює управління засобами державного бюджету, що є в наявності, зокрема в іноземній валюті. Вони мають право: відкривати в установах банків рахунку по доходах і витратах державного бюджету; отримувати в банківській системі Укр. на договірних основах внутрішньо річний кредит в рамках, встановлених законодавчим актом про державний бюджет на відповідний рік, проводити операції по розміщенню державних цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу по ним.

27.Предмет та метод цивільного права. Цивільне право – це система правових норм, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини засновані на юрид. рівності вільному воле виявленій та майновій самостійності їх учасників.

Предмет цивільного регулювання – це суспільні відносини, що регулюються цивільно правовими нормами: а) майнові відносини – пов’язані з залежністю, набуттям, користуванням, володінням, як форми власності; б) особисті не майнові відносини – права особи на життя, честь, свободу слова і т.д.: —пов’язані з майновими (право автора на результат інтелектуальної праці; —особисті права не пов’язані з майнових (права, гідність, честь).

Метод цивільного регулювання: диспозитивний метод: а) наявність майнової відповідальності сторін штраф і т.д.; б)юрид. рівність сторін; в) диспозитивність сторін, тобто сторонам надається право визначати їх правовідносини на власний розсуд, але в межах законодавства.

Джерела: Конституція; бюджетний кодекс; Цивільний кодекс; житловий кодекс; закони

( закон про захист прав споживачів; про власність); укази президента і т.д.