58. Обмежена матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

Матеріальна відповідальність працівників - це один з видів юр відповідальності, що виражається в обов’язку працівників покрити повністю або частково матер шкоду, що була заподіяна з їх вини П, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Ознаки шкоди, заподіяної П, установі: пряма дійсна шкода; протиправність поведінки працівника; причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяною шкодою; вина працівника.

Трудове законодавство передбачає 2 види матер відповідальності працівників: обмежену і повну. Обмежена матер відп-сть при заподіянні шкоди працівником полягає в обов'язку відшкодувати заподіяну з його вини шкоду в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Цей вид відповідальності є основним і настає в усіх випадках, коли чинним законодавством не передбачений більш високий розмір відшкодування.

59. Кримінальне право: поняття та предмет правового регулювання

Кримінальне право – сукупність юр норм, , що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосовувати до осіб, що їх скоїли. Кримінальне право У поділяється на дві частини – загальну та особливу. Осн джерелом КП У є КК, який було прийнято 2.04.01 р. КП – одна з галузей права У, що охоплює два основні інститути: злочин і покарання. Поняття “кримінальне право” прийнято розглядати у двох його значеннях: 1) Позитивне(об'єктивне) кримінальне право – це самостійна галузь законодавства, репрезентована самодостатнім законодавчим актом – КК; Позитивне (об'єктивне) крим право У – су-купність юр норм, установлених вищим законодавчим органом держ влади – ВРУ, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосовувати до осіб, що їх скоїли. 2) Кримінальне право – це галузь юр науки про чинний крим закон і судову практику його застосування, про його історію й теорію, про крим закони інших держав. Предметом регулювання КП є сусп відносини, які виникають у зв'язку із вчиненням злочину і застосуванням відповідних покарань. Метод правового регулювання, що притаманний тільки КП, полягає у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Тобто, метод правового регулювання КП має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочини. Саме метод правового регулювання найбільш повно відрізняє КП від інших галузей законодавства.

60. Поняття та ознаки злочинів

Злочином за КК визнається суспільно небезпечне діян-ня(дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, влас-ність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кри-мінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке по-сягає на правопорядок. Склад злочину - сукупність передбачених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин. Об'єкт злочину – сусп відносини на які посягає злочин,яким завдає шкоди (сусп лад України, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян...) Об'єктивна сторона – це сукупність об’єктивних ознак, що характеризують зовн сторону злочину: діяння (дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно-небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням та його наслідками. Суб'єкт злочину – це індивід, фізична осудна особа. Суб'єктивна сторона – внутрішня, психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб'єктивної сторони є вина (умисел чи необережність, психічне ставлення особи до скоєного нею злочину), мотив і мета злочину. Ознаками злочину є:суспільна небезпечність; об’єктивна ознака злочину, хар-ся певними діями чи бездіяльністю, зав-дає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються крим законом; кримінальна протиправність - обов’язкова ознака злочину, за якої діяння можна класифікувати як злочин; винність (указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності); караність (означає, що за будь-який злочин в законі існують певний вид і термін покарання. Злочини бувають: злочини проти держави; лочини роти життя, здоров`я, волі та гідності особи; майнові злочини; хуліганство; знищення і зруйнування пам'яток історії та культури; втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

61. Кримінальна відповідальність та її підстави.Кримінальна відповідальнасть – вид юр відповідальності, що встановлюється державою в кримін законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобовязання особистого, майнового чи організаційного характеру. Кримін відповідальність означає обов’язок особи дати звіт про свої дії уповноваженим на те державним органом (дізнання, попереднього розслідування, прокуратури, суду), а також перетерпіти певні обмеження, страждання, відчути примусову дію кримін закону. Кримінальна відповідальність ґрунтується на конституційному принципі законності. Це означає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа. винна у вчиненні злочину. Крім того, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону. Правовою підставою кримінальної відпо­відальності є чинний кримінальний закон, в якому вчинене особою умисно або з необережності діяння визначено як злочин. Злочин – передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне, протиправне, винне й карне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад держави, її політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, вчинене суб’єктом злочину. Частиною кримін відповідальності є застосування покарання до винного. У правовій системі України особа має нести кримін відповідальність за наявності правових, фактичних і формальної (процесуальної) підстав.