46. Майнові та особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей.

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей базуються на походженні дітей , засвідченому в установленному законом порядку. Походження дитини, батьки якої перебувають між собою в шлюбі засвідчуються записом про шлюб батьків, а дитини від батьків, які не перебувають в шлюбі встановлюються поданням спільної заяви до органів ЗАГСу. Батьківство дитини у батьків, які не перебувають в шлюбі та в разі відсутності заяви може бути встановлено в суді. Батьки і діти зобов’язані подавати один одному моральну і матеріальну допомогу. До особистих немайнових прав та обов’язків батьків щодо дітей слід віднести: право та обов’язок присвоїти дитині ПІБ, право та обов’язок виховувати та утримувати дітей, право визначити місце їх проживання, право забезпечувати їхні інтереси за розгляду спорів про них. До майнових прав належать: право та обов’язок батьків з управління майном дітей, обов’язок і тих і тих поважати спільну і роздільну власність. І батьки і діти мають взаємні аліментні обов’язки. Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, що потребують матеріальну допомогу, а повнолітні діти повинні піклуватись про непрацездатних батьків.

47. Підстави усиновлення дітей, позбавлених батьківського піклування.

Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється через усиновлення, встановлення опіки, піклування та патронату. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.Усиновлювач повинен бути старшим за дитину, яку він всиновлює, не менше ніж на 15 років, а якщо всиновлюється повнолітня особа, то різниця у віці має становити не менше 18 років.Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа. Вона повинна бути старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

Окрім того, не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1)обмежені у дієздатності;

2)визнані недієздатними;

3)позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4)були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

5)перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6)зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7)не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8)страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України.

За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

1)у сім’ї якого виховується дитина;

2)який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;

3)який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

4)який є родичем дитини;

5)які є подружжям.

Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1)воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2)дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3)між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків.

Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.