32. Поняття права власності. Форми власності в у країні

В ст. 41 Конституції закріплено, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектї, творчої діяльності. Власність - це конкретні історично-обумовлені сусп. відносини конкретних індивідів або їх колективів з приводу привласнення засобів і продуктів праці, шляхом усунення від них всіх осіб. Право властності – сукупність правових норм, які закріплюють володіння, користування і розпорядження майном, а також захищають права власності від протиправних дій. В основі поділу права власності на форми лежить принцип суб'єктності, тобто принцип належності права тому чи іншому суб'єктові. Форми власності: власність народу України (надра землі, повітряний простір, водні та інші природні ресурси); приватна власність (майнові та особисті немайнові блага конкретної фіз особи); колективна власність (майно, що належить певному колективу і необхідне для його функціонування); державна власність (майно, необхідне для виконання державою своїх функцій, є загальнодержавна та власність адм-територіальних одиниць (комунальна).

33.Підстави набуття та припинення права власності

Для виникнення суб'єктивного права власності потрібна наявність відповідного юр факту або сукупності певних фактів. Саме такі юр факти називаються підставами виникнення права власності. В науці ЦП підстави (способи) виникнення права власності прийнято поділяти на первинні та похідні. До первинних зараховують такі підстави, за яких право власності виникає незалежно від волі попередніх власників, а до похідних - такі, за яких воно виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника. До первинних способів зараховують також набуття права власності на створену нову річ, перероблену чужу та створену нову річ з чужих матеріалів. Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юр факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи здебільшого означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розглядаються і як підстави для припинення його. Підстави припинення права власності поділяють на такі, що залежать, і такі, що не залежать від волі власника. 1) Залежать від волі власника: а) угоди з відчуження майна або витрат грошових коштів; б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається; в) знищення або викидання майна власником. 2) Не залежать від волі власника; а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом; б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправних дій інших осіб; в) набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.

34.Поняття, та види правочинів у цивільному праві

Найпршир юр фактами, що стають підставою виникнення, зміни та припинення цив правовідносин, є укладення суб'єктами різноманітних правочинів. Згідно ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Класифікація правочинів: 1) залежно від кіл-сті сторін, які укладають првочин: односторонні - дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, вчинення заповіту); правочин створює обов'язки лише для особи, яка його вчинила. двосторонні - це цогоджена дія двох сторін (укладення договорів купівлі-продажу, доручення тощо); багатосторонні – погоджені дії більше двох сторін (наприклад, укладення кількома сторонами договору про спільну діяльність). Дво- і багатосторонні правочини є договорами; 2) за характером правовідносин, що виникають на підставі правочинів: відплатні, коли наявне зустрічне майнове задоволення сторін правочину у вигляді грошей, майна, робіт, послуг (зокрема, договори найму (оренди), страхування); безвідплатні, якщо не передбачається зустрічного майнового задоволення (договори дарування, позички тощо); 3) залежно від моменту, з якого правочини вважаються вчиненими, тобто в сторін виникають відповідні права та обов'язки: консенсуальними - для вчинення цих правочинів достатньо, щоб сторони досягли згоди за всіма істотними умовами (наприклад, договір поставки); реальними - вважаються вчиненими тільки тоді, коли відбудеться передача речі (договори зберігання, позики тощо). 4) відповідно до форм укладення: усні, прості письмові та письмові нотаріальні;5) залежно від інтересів і мети: платні й безоплатні; казуальні та абстрактні; 6) залежно від термінів, на які укладаються правочини: строкові та безстрокові. Правочини також можуть бути плановими і неплановими; законними і незаконними або дійсними і недійсними. ЦК У передбачені види конкретних договорів: договір купівлі-продажу, договір оренди, договори міни, дарування, поставки, майнового найму, найму жилого приміщення, підряду, перевезення, позики, доручення, комісії, схову, довічного утримання, сумісної діяльності, контрактації сільськогосподарської продукції та ін.