Глобальні проблеми людства на сучасному етапі розвитку:

• необхідність Збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини ;

• уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій,радіоактивного забруднення довкілля;

• регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі;

• уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті;

• забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу;

• подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності.

• деградація земель;

• озонові дірки;

• проблема СНІДу;

• глобальні епідемії (приклади - грип пташиний, грип свинячий).

Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку природи, а з іншого - людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самої людської культури. Природа існує за принципом негативного зворотнього зв'язку (див. біотична регуляція довкілля), тоді як людська культура — за принципом позитивного зворотнього зв'язку.

2.Технократизм та гуманізм. Проблеми технологічного прогресу.

ТЕХНОКРАТИЗМ Вырожденная форма техницизма, при которой человеческое общество и человеческая личность начинают рассматриваться как чисто технические системы, в результате чего технические решения проблем начинают незаметно подменяться социально-психологическими решениями , и происходит отказ от идеала свободы понимаемой как непрерывное возрастание возможностей человека за счет покорения природы - вместо этого все силы науки и техники оказываются направлены на покорение и порабощение самого человека.

Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.

Гуманізм це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.

Гуманістичний світогляд протиставляється світоглядам, для яких людина не стоїть на вершині піраміди цінностей: релігійному, де найголовнішою цінністю проголошується Бог, класовому, для якого найважливіші інтереси певного класу, імперському, для якого найпершою цінністю є інтереси імперії, тощо.

3.Соціальне передбачення та прогнозування: типи, методи, функції.

У соціологічному вивченні особливе місце займає соціальне прогнозування, як конкретне уявлення, передбачення, і судження про подію, стан соціальною об'єкта в майбутньому. Особливості соціального прогнозування:

- формулювання мети соціального прогнозування порівняно з плануванням має загальніший і абстрактніший характер. Мета соціального прогнозування - на основі аналізу стану і поведінки соціальної системи в минулому, а також вивчення тенденції зміни чинників, що впливають на неї, визначити кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку потрапить система;

- соціальне прогнозування на відміну від планування дає лише інформацію для обгрунтування рішень і вибору методів планування, указує на можливі шляхи розвитку в майбутньому;

План містить уже готові рішення і є директивним документом, що визначає їхній зміст, період проведення, відповідальних осіб, потрібні для цього кошти тощо. Прогноз як наукове знання про майбутній стан соціальних процесів і явищ має імовірнісний характер, план - однозначна варіантна модель.

Розрізняють різні види соціального прогнозування.

За проблемно-цільовим критерієм соціальне прогнозування поділяється на пошукове й нормативне. Пошукове соціальне прогнозування полягає у визначенні імовірнісного стану об'єкта управління в майбутньому на основі аналізу особливостей його розвитку в минулому. Нормативне прогнозування - це визначення засобів для досягнення бажаного стану об'єкта чи заданої мети.

За критерієм часу соціальне прогнозування поділяється на оперативне, короткотермінове і довготермінове.

Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування. Воно грунтується на логічному аналізі об'єктів управління, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання.

Для характеристики об'єкта управління соціологами використовується експертиза, яка здійснюється відповідно до досвіду експерта, знань особливостей функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта. Інформація при цьому збирається шляхом проведення безпосередніх, з допомогою преси чи поштового зв'язку спеціалізованих експертних опитувань населення.

Отже, соціальне прогнозування грунтується на вивченні об'єктивних закономірностей науково-технічного і соціального прогресу та моделюванні варіантів майбутнього розвитку з метою формування, обгрунтування й оптимізації перспективних рішень.

8