2. Природа філософського знання

Природа філософського знання обумовлюється універсальністю та загальнозначущістю. Цим обумовлюється і універсум проблематики філософського пізнання. Разом з тим, будь-який тип пізнання має свою основу, яка у філософії отримала назву «основного питання філософії», яке визначає позицію щодо матеріального чи ідеального походження світу.

Матеріалізм виходить з того, що світ за своєю природою матеріальний, вічний, безкінечний у часі та просторі. Матеріальний світ породжує у своєму розвитку світ ідеальний, свідомість виникає на певному етапі розвитку «матерії», «природи». Буває:

- Матеріалізм метафізичний – визнає матеріальний першопочаток світу, але не пояснює, яким саме чином виникає свідомість.

- Матеріалізм діалектичний – пояснює виникнення свідомості на основі предметно-практичної, трудової діяльності.

Ідеалізм базується на визнанні первинності духу, свідомості, мислення та вторинності природи, матерії. Види:

- Ідеалізм об’єктивний – в якості першооснови світу висуває об’єктивно-існуючу ідею, Розум тощо

- Ідеалізм суб’єктивний – в якості першооснови висуває мислення окремої людини, мислення «Я»

МЕТОДИ:

Діалектика – це розділ філософії, що досліджує категорії розвитку. Принципи діалектики — вихідні, об'єктивні за змістом ідеї матеріалістичної діалектики, що поряд із законами діалектики, категоріями діалектики відображають найзагальніші закономірності процесу розвитку предметів і явищ об'єктивної дійсності і виконують методологічну функцію у науковому і філософському пізнанні. 

Метафізика – це філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття.

3. Історія філософії – об’єктивний процес розвитку світової філософської думки.

Історія філософії виступає генезисом філософської самосвідомості людства, стрижнем якого є становлення та пізнання законів, принципів та категорій філософського типу мислення

Характер історико-філософського процесу є діалогічним, внаслідок чого виявляються та розв’язуються суперечності пізнання повсякденної унітарності й догматизму філософське мислення є принципово плюралістичним, поліфонічним, діалогічним, толерантним

Історико-філософський процес відображає об’єктивні суперечності сусіпльно-історичного розвитку та їх пізнання

4. Сутність, структура та історичні типи світогляду

Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне розуміння світу і місце в ньому людини. Тобто основою світогляду є знання, які формуються всім життям, комплексом природничих та суспільних наук. Але світогляд не просто сума знань, а їхній «сплав», їхнє складне переплітіння. Для світогляду дуже важливе, щоб знання стали переконанням, способом життя і визначали норми поведінки. Тут світогляд стискається з мораллю.

В світогляді виділяються:

-пізнавальний рівень;

-логічна послідовність;

-інтелект. сила аргументів;

-повсякденно-практ. рівень; 

-теоритичний рівень.

Світогляд складається:

-світовідчування;

-світостримання;

-світорозуміння. 

Складові світогляду:

-знання;

-цінності;

-програми дій.

Історичні типи світогляду:

-міфологія;

-релігія; 

-філософія. 

Міфологія – форма суспільної свідомості,характерна для первинного суспільства.

Релігія – форма світогляду де пізнання світу здійснюється через потусторонній та поцюсторонній світи. 

Філософія – любов до мудрості. Для фил. думки основою стали розум, інтелект. Реальне споглядання,логіч. аналіз почали витісняти фантаст. сюжети.