Тема 12. Філософія цивілізації

1. Філософські концепції про цивілізацію.

З розвитком філософської думки поняття «цивілізація» набувало різного значення. Так, у XIX-XXст. Були поширені такі тлумачення цього терміну:

Л.Морган,Ф.Енгельс - Цивілізація як ступінь історичного розвитку людства, що слідує за варварством.

О.Шпенглер - Цивілізація як стадія занепаду локальних культур.

А.Тойнбі- Цивілізація як синонім культури

М.Я. Данилевський - Цивілізація як пік розвитку культури.

П.А.Сорокін - Цивілізація як певний ступінь розвитку культури окремих народів та регіонів

Цивілізація — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Найбільш характерними ознаками цивілізації вважаються: монументальна архітектура, писемність, міста. Вказана тріада виразно характеризує цивілізацію в першу чергу як культурний комплекс, тоді як соціально-економічна сутність цього явища пов’язана із появою класового суспільства і держави.

2. Історія як процес взаємодії різних типів цивілізації.

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

— первіснообщинний;

— рабовласницький;

— феодальний;

— капіталістичний;

— комуністичний.

Цивілізаційний же підхід уможливлює розгляд суспільного ідеалу не як чогось трансцендентного, а як внутрішньої, іманентної складової перебігу самого реального цивілізаційного процесу. Причому, не щодо однолінійної послідовності на рівні розвитку людства в цілому, а в контексті і з урахуванням своєрідності відповідного культурно-історичного типу. 

3. Сучасна цивілізація: її основні ознаки та протиріччя.

Сучасний етап еволюції науки характеризується прискореними темпами розвитку комп’ютерної техніки та інноваційних технологій. Ці зміни зумовлюють перегляд періодизації історії європейської цивілізації.

Р.Арон виділяє такі етапи: Традиційне суспільство – переважало збиральництво, рибальство, полювання; Становлення та розвиток НТР – спричинили перехід від традиційного до індустріального на основі машинного виробництва; Постіндустріальне суспільство – використовує автоматизоване виробництва.

Г. Кан виділяє: Велика сільськогосподарська революція; Велика сільськогосподарська революція ; Перехід від традиційного до технотронного суспільства; Індустріальна революція; Технологічна революція; Постіндустріальна цивілізація.

Дж. Тойнбі - Обґрунтував концепцію «розламу цивілізацій

Ф. Бродель- Вивів історичну логіку розвитку світових цивілізацій в контексті «часу світу

А.Тоффлер виділяє: Аграрна революція (перша хвиля) ,Промислова революція (друга хвиля), Технологічна революція (третя хвиля)

С. Хантингтон- Висунув концепцію сучасного зіткнення цивілізацій

1. Типи цивілізації в історії: традиційне, індустріальне, постіндустріальне суспільство.