62.Загальна характеристика зовнішньоекономічного договору.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщоінше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місцяйого укладення.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згодисторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Істотними умовами договору є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. До основних умов віднесені: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення; преамбула; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; врегулювання спорів у судовому порядку; місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. Додатковими умовами є: умови про страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. За загальним правилом зовнішньоекономічний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

63.Правовий статус (вільної) економічної зони.

Відповідно до ГКУ спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний право­вий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії зако­нодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Залежно від особливостей певних територій (розташування, природно-кліматичні та інші умови), що зумовлює характер правового режиму спеціальних (вільних) економічних зон, розрізняють:

1)зовнішньоторговельні зони - частина території держави (зазвичай прикордон­ні території), де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням. Зовнішньоторговельні зони можуть створюватися у таких організаційних формах: вільні порти («порто­-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади;

2)зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі;

3)туристсько-рекреаційні зони –спеціальні (вільні) економічні зони, які створюються в регіонах, що ма­ють багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Система законодавства про спеціальні (вільні) економічні зони складається із загальної частини (містить нормативно-правові акти, в яких зафіксовані загальні для всіх спеціальних (вільних) економічних зон положення) та спеціальної частини, до якої входять акти законодавства про окремі/конкретні спеціальні (вільні) економічні зони.

Загальну частину законодавства про спеціальні (вільні) економічні зони становлять: Конституція України, Господарський кодекс України, Митний кодекс України, Закон України «Про загальні засади створення і функціону­вання спеціальних (вільних) економічних зон»;постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Типового договору (контрак­ту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розви­тку, в спеціальній (вільній) економічній зоні»; «Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій зі спеціальним режи­мом інвестиційної діяльності»; «Про Порядок проведення аналізу результатів функ­ціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціаль­ним режимом інвестиційної діяльності» та ін.; відомчі нормативно-правові акти: наказ Міністерства економіки України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів Украї­ни «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу та функціонування спеціальних (вільних) еконо­мічних зон і територій пріоритетного розвитку та дотримання умов спеці­альних режимів їх діяльності» та ін.

Спеціальна частина законодавства про спеціальні (вільні) економічні зони містить нормативно-правові акти різної юридичної сили щодо конкретних спеціальних (вільних) економічних зон, у тому числі: о: «Про спеціальні економічні зони та спеціальні режими інвестиційної діяльності в Донецькій області»; «Про спеціальну економічну зону «Славутич»; Про спеціальну економічну зону «Миколаїв»; «Про спеціальну економічну зону «Рені» та ін.; постанови Кабінету Міністрів України: «Про прикордонний режим»; «Про порядок затвердження і реєстрації інвес­тиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони «Яворів»; «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»; та ін.

Ліквідація відбувається у разі:

закінчення встановленого законом строку її функціонування (строку, на який вона була створена; можливе й подовження строку функціонування на підставі відповідного закону);

дострокової ліквідації спеціальної (вільної) економічної зони Верховною Радою України на підставі по­дання Президента України чи Кабінету Міністрів України.

Органи управління, що діють у спеціальних (вільних) економічних зонах:

а)місцева рада; б)місцева державна адміністрація.