- •1.Предмет вивчення дисципліни рпс.
- •2. Підходи до визначення поняття рпс
- •3.Основні наукові засади, теорії, та моделі розміщення продуктивних сил.
- •4. Оптимальне та раціональне рпс, основні відміни.
- •5. Основні відміни між закономірностями та принципами рпс
- •6.Закономірності ефективного рпс та територіального поділу праці.
- •7. Закономірності економічної цілісності регіону, регіональної інтеграції господарства та терит. Комплексності продуктивних сил.
- •8.Закономірності територіальної концентрації продективних сил та зближення рівнів соц.-економ. Розвитку регіонів.
- •9. Головні принципи рпс
- •10.Територіальна організація та територіальна структура продуктивних сил, основні відміни понять.
- •11. Основні форми територіальної структури продуктивних сил
- •12.Територіальний поділ праці та його різновиди.
- •13. Основні показники оцінки ефективності господарської спеціалізації регіону.
- •14. Сутність концепції енерговиробничіх циклів.
- •16. Територіальні виробничі комплекси та їх типи. Основні твк в Україні.
- •17. Портово-промислові комплекси та їх типи. Головні ппк України і світу.
- •18. Науково-технологічні зони та парки, технополіси. Світовий досвід організації та напрями розвитку в Україні.
- •19. Сутність поняття факторів рпс
- •20. Сировинний та паливно-енергетичний фактори рпс. Матеріало-, електро- та паливомісткі виробницт-ва.
- •21. Порівняльна характеристика водного та трудового факторів рпс. Водомісткі та працемісткі виробництва.
- •22. Споживчий і транспортний фактори рпс. Основні вир.Для яких вони найважливіші.
- •23. Фактор науково-технічного прогресу та зміни його значенням з часом для розміщення підприємств окремих галузей.
- •24.Фактор ринкової кон’юнктури. Специфіка впливу на розміщення підприємств окремих галузей.
- •25.Сутність фактору економіко-географічного положення території для рпс. Рівні економіко-географічного положення.
- •26.Екологічний фактор та зміни його значення з часом для розміщення підприємств окремих галузей.
- •27. Вільні економічні зони у світі та проблеми їх ств.В Україні.
- •28. Типи перспективних та наявних вільних економічних зон України
- •29 Економічне та соціально-економічне районування як засіб просторової організації продуктивних сил.
- •30 Сучасна мережа економ. Районів України та принципи їх виділення.
- •31 Депресивні регіони України та шляхи їх розвитку.
- •32. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Донецького економічного району.
- •33. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Придніпровського економічного району.
- •34. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Північно-Східного економічного району.
- •35. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Столичного економічного району.
- •36. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Причорноморського економічного району.
- •37. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Карпатського економічного району.
- •38. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Подільського економічного району.
- •39. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Центрального економічного району.
- •40. Спеціалізація г/п та митна інфраструктура Північно-Західного економічного району
- •1.Предмет вивчення дисципліни рпс.
- •2. Підходи до визначення поняття рпс
19. Сутність поняття факторів рпс
Фактори розміщення – вся сукупність аргументів стосовно яких роль функції відігріє вибір місця розміщення об’єктів.Фактор розміщення є одним з центральних понять. Слово “фактор” в перекладі з латинського “factor” – той, хто робить, виробник. Фактор – це повне співвідношення між об’єктом розміщення і територією, де вони розміщуються. y=f(x), де х – фактори, у – територія.
Основні фактори РПС: сировинний, енергетичний, водний, трудовий, науково-технічного прогресу, ринкової кон’єктури, споживчий, транспортний, екологічний, економіко географічне положення. Праця, сировина і транспорт є найважливішими факторами виробництва. Сировинний фактор ще називають факторами матеріаломісткості. Витрати на матеріаломісткість виробництва у більшості галузей промисловості складають понад половину сукупних витрат на весь обсяг виробництва. Ступінь матеріаломісткості – це відношення витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Ці величини виражають у грошових і натуральних показниках. Якщо кратність перевищує 2, то матеріаломісткість вважається високою. Для матеріаломісткого виробництва характерна висока концентрація. В світовому виробництві постійно іде процес зниження матеріаломісткості виробництва, внаслідок чого вплив сировинного фактора поступово спадає. Паливно-енергетичний фактор близький до сировинного за характером впливу на виробництво, тому що паливо теж є мінеральним ресурсом. Енергомісткі – це виробництва, які зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактора. Вони поділяються на електромісткі та паливомісткі.Енергомісткі виробництва поділяються на високоенергомісткі (частка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на виробництво продукції), середньо місткі (15-30%) та неенергомісткі (менше 15%). До паливомістких відносяться виробництва, які поглинають багато тепла. Особливе місце належить ТЕС. Вплив водного фактора базується на використанні природних ресурсів. Мається на увазі прісна вода, яка використовується у процесі виробництва. Вода річок і озер, яка використовується для водного транспорту, безперечно, є водним ресурсом, але не вважається складовою частиною водного фактора. Споживання прісної води у світі має тенденцію до зростання. Вода використовується у промисловому і сільськогосподарському виробництві, але пропорції споживання у різних країнах різні. Водоспоживання залежить від розвитку зрошування в регіоні.Дефіцит води є лімітуючим фактором для розміщення водомістких виробництв. Дія фактору робочої сили (трудового) залежить від демографічного потенціалу регіону, чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури.Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на одиницю продукції. Можна його порахувати шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості продукції, однак даний метод не завжди точний, тому що, якщо вартість вихідної сировини є висока, то в кінцевій собівартості готової продукції її питома вага буде великою, що понизить питому вагу зарплати. На неї істотно впливає рівень механізації праці. Точнішим є метод натуральних показників, наприклад витрати людино-години на одиницю продукції. Цей метод використовується в сільському господарстві.Працемісткість також можна визначити через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника. До фактора “працемісткості” наближений фактор “наукомісткості” виробництва. В деякій випадках наукомістке виробництво виноситься разом з науковою бібліотекою за межі великого міста . Дія споживчого фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. Він посилюється в наступних випадках: - коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані істотно вплине на його вартість; - коли масове споживання готової продукції локалізується в певних центрах. Транспортний фактор посилює дію попередніх факторів, його складова в структурі витрат в багатьох випадках є високою. У залежності від розмірів транспортних витрат виробництво розміщують ближче до сировини або до споживача. Вплив транспортного фактору дається в ознаки через забезпеченість території транспортними сполученнями (конфігурація транспортної мережі, щільність доріг і т.д.). високий економічний розвиток регіону і розвиненість транспортної мережі є прямопропорційними величинами. Фактор науково-технічного прогресу істотно впливає на РПС. Тобто, на території регіону може виникнути виробництво, яке раніше тут було неефективним. Ринкова кон’юнктура враховує конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмір виробництва та зайнятості населення. Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо навпаки, то виробництво доцільно скорочувати. Також має вплив фактор егономіко-географічного положення. Економіко-географічне положення об’єкта – це сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Тобто об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою реальних і потенційних зв’язків з іншими об’єктами. Зміна економічного простору біля об’єкту впливає істотно на економічний потенціал даного об’єкту.
